Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою.
Б.Олійник

         Пам'яті  людини з великим творчим досвідом і потужним духовним потенціалом    Борису Олійнику    на    абонементі   художньої літератури організована книжково - ілюстративна виставка — реквієм   “Хоч яри, хоч вітри крізь бори, А я йду все одно”.

         Борис Олійник безперечно унікальна постать в українській культурі, політиці та філософії, один з найбільших українських поетів.

         За його плечима вагомі здобутки — понад 40 книжок : прекрасна поезія, блискуча публіцистика, есе, які здобули всенародне визнання та  удостоєні найпрестижніших літературних нагород.

         У книгах письменника розкривається індивідуальний, глибоко одухотворений світ нашого сучасника, який у складних протиріччях буденності постійно відшукує джерела людськості і суспільного поступу. Поета не приваблює надмірна монументальність і помпезність, він залишається у колі звичайних людських подій і фактів, таких безумовних моральних цінностей, як Батьківщина, Мати, Земля, Хліб..., він глибоко переживає плинність і минущість людського віку, осмислює іноді болючі в своїй основі зв’язки між поколіннями. Але в цей, здавалось би, не прикрашений поетичними принадами світ, може легко увійти сивий юнак з перебитим крилом і стати не тільки реальним символом – протестом проти підлості і жорстокості.
         Визначні риси творчості Б.Олійника – громадський неспокій, патріотизм, турбота про долю рідного народу – про його “хліб і пісню”.

Вибір

Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя;

Життю — ні кінця ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь — лебеді від'ячали,
Комусь — ще сурмлять журавлі.

Один передбачливо очі
Прикрив ще за крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?

А інший — на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і... згорів,
І люди відкрили в сузір'ях
Зіницю нової зорі.

Коли б загадали: — Хочеш,
Одне лише слово твоє —
І вища — лаврова! — почесть
Чоло твоє обів'є,—

Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!

         Борис Олійник – автор великої кількості чудових пісень. Працював з композиторами І. Покладом, І. Карабицем, П. Майбородою, О. Білашем, Ю. Васильківським, А. Горчинським та ін. Провідне місце у його пісенній творчості займають пісні про матір, але й багато ліричних творів.

          “Вони і досі звучать як пісенна класика — зразок найвишуканішого і наймелодійнішого слова” (М. Малій).

Пісня про Матір

Посіяла людям літа свої, літечка житом,
Прибрала планету, послала стежкам споришу,
Навчила дітей, як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу.

– Куди ж це Ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж Ви, бабусю? – онуки біжать до воріт.
– Та я недалечко… де сонце лягає спочити.
Пора мені, дітки… А ви вже без мене ростіть.

– Та як же без Вас ми?… Та що ж ви намислили, мамо?
– Та хто ж нас, бабусю, у сон поведе по казках?
– А я вам лишаю всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах, і золото на колосках.

– Не треба нам райдуг, не треба нам срібла і злота,
Аби тільки Ви нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим усю Вашу вічну роботу, –
Лишайтесь, матусю. Навіки лишайтесь. Не йдіть!

Вона посміхнулась, красива і сива, як доля,
Махнула рукою – злетіли увись рушники.
— Лишайтесь щасливі… – і стала замисленим полем
На цілу планету, на всі покоління й віки.

– Куди ж це Ви, мамо?! – сполохано кинулись діти.
– Куди ж Ви, бабусю? – сльозинка спада на щоку.
– Та я недалечко… де сонце лягає спочити…
Зітхнула полегко – і тихо пішла за межу…
За межу…

         “...Було все. І все мінялося. Але незмінно шанованим і улюбленим у народі залишився поет Борис Олійник.  І хоч зовні він постійно демонстрував холодну скромність : слава заслужена всім великим життям Поета, Мислителя, Громадянина” (М. Шевченко).

Текст підготовлено за наступними матеріалами :

Олійник Б. І. Вибрані твори : у 2 т. / Б. І. Олійник ; редкол.: В. Д. Павличко (голова) та ін. - Київ : Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2006. - (Бібліотека УЛЕ : вершини поезії).

Олійник Б. І. Вибране : поезії, поеми / Б. І. Олійник ; передм. М. Шевченка. - Київ : Етнос, 2009. - 638 с. : фотогр. - (Бібліотека Шевченківського комітету).

Олійник Б. І. Сива ластівка : поезії про матір : для серед. шкіл. віку / Б. І. Олійник . - 2-ге, доп. Вид. - Київ : Веселка, 1984. - 102 с. : іл.

Клочек Г. Три поезії Бориса Олійника (дещо про магію Олійникового слова) / Г. Клочек // Слово і час. - 2010. - № 12. - С. 19-22.

         Степаненко М. І. Поет - “стоколос” Борис Олійник  у щоденниковій візії Олеся Гончара / М. І. Степаненко // Вивчаємо українську мову та літературу. - Харків. - 2009. - № 28. - С. 6-12.