Леся Українка - українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка. Співзасновниця літературного гуртка «Плеяда». Її ставлять в один ряд із геніальними Тарасом Шевченком та Іваном Франком.               

В сучасній українській літературній традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України.

Писала в жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики, розвинула жанр драматичної  поеми в українській літературі, працювала в галузі фольклористики.

Леся Українка писала вірші впродовж всього свого життя. Перший свій вірш вона написала, маючи всього дев’ять років, останній – у 40 років. Всього біля 270 віршів (не рахуючи поем і віршованих драматичних творів).

Перша збірка віршів – «На крилах пісень», надрукована у Львові в 1893 році, включає 69 віршів раннього періоду її творчості (до 1892 р.) і три поеми.

Друга збірка – «Думи і мрії», надрукована також у Львові в 1902 році, включає 50 віршів 1893-1899 років і дві поеми.

Третя збірка – «Відгуки», надрукована у Чернівцях в 1902 році, включає 30 віршів 1900-1902 років і одну драматичну поему.

У другій половині 90-х років Леся Українка звертається до драматургії. Драматургія Лесі Українки – феноменальне явище в українській літературі: вона вражає новизною тем, гостротою соціально-психологічних конфліктів, філософськими узагальненнями і поетичною красою. Перша її драма «Блакитна троянда» (1896) з життя української інтелігенції. Драма засвідчила входження Лесі Українки у модерний світ-насамперед світ символу.

Використовуючи теми й образи світової літератури, розвинула новий жанр – драматичну поему. Серед створених нею драматичних поем: «Одержима» (1901) інтерпретує біблійний сюжет-дні вителювання Ісуса Христа, його розп’яття та воскресіння; «Вавілонський полон», «На руїнах» (1904) по-новому осмислює події, пов’язані із загибеллю Стародавньої Іудеї, її завоювання Вавилоном; «Кассандра» (1907) – розвинуто метафору людської правди і трагічної істини, яку представляє головна героїня; «В катакомбах» (1905) – жорстоко критикуються угодництво й пасивність роміркованої громади; «Руфін і Прісцілла» (1910) – світлий образ християнки протиставлено грубій силі імператорського Риму; «Бояриня» (1910) – в новому ракурсі представляє тему волі.

Драма-феєрія «Лісова пісня» (1911) – вершина творчості Лесі Українки. Леонід Новиченко «Це - поезія рідної природи, сприйнятої через прекрасні фольклорні образи, поезія мрії про щасливе, гармонійне, красиве життя, - звучить тут з незвичайною, навіть для Лесі Українки, силою».

Окреме місце в літературній спадщині Лесі Українки має мистецька проза. Перші оповідання з сільського життя («Така її доля», «Святий вечір», «Весняні спиви») змістом і мовою пов’язані з народними піснями. У жанрі казки написані «Три перлини», «Чотири казки зеленого шуму», «Лілея», «Біда навчить», «Метелик». Гострим драматизмом відзначаються повісті «Жаль» і «Приязнь».

До ювілею Лесі Українки бібліотека пропонує:

Календар знаменних та пам’ятних дат за посиланням https://lib.ddpu.edu.ua/index.php/homepage-9/homepage-17/457-25-lyutogo-150-rokiv-vid-dnya-narodzhennya-lesi-ukrajinki-1871-1913.html

Книжково-ілюстративні виставки «Леся Українка – нетьмарна зірка в очах потомків…» (до 150-річчя  від дня народження української поетеси, (1871-1913) (читальна зала №1, ф-т ПТПО), «Благословенне слово, що гартує!» (до 150- річчя від дня народження Л. Українки, української   поетеси, письменниці) (абонемент художньої літератури)

Список видань творів Лесі Українки, які є в бібліотеці

Леся Українка, про неї (видання про життя та творчість письменниці, вибірково)

Сценарій літературно-музичної композиції «Не жаль мені, що я тебе кохаю…» (адресати інтимної лірики Лесі Українки) за посиланням https://lib.ddpu.edu.ua/images/zss/3.pdf

Презентацію «Не жаль мені, що я тебе кохаю…» за посиланням https://lib.ddpu.edu.ua/images/zss/p3.pdf

Детальніше про наявні джерела в Електронному каталозі за посиланням http://ddpu.edu.ua:8081/uk/elcat/alog

Запрошуємо до університетської бібліотеки!