Слово «війна» нині звучить в інформаційному просторі найчастіше, а його значення відчувають усі українці.
Друга світова війна, забравши мільйони життів, була найжорстокішою і найстрашнішою в історії людства. У пам’яті тих, кому судилося через неї пройти, назавжди залишився той важкий час.
І кров, і сльози народу закарбувались в слові, яке кликало до бою, вселяло віру і надію у перемогу над ворогом:
«Земля - не полігон. Земля – це нива, щоб сіяти…»,
«Але, навіть гинучи, віритимем, що після нас буде інакше, і все це більше не повториться, і щаслива людина, розряджаючи останню бомбу в сонячний день перемоги, скаже: це був останній кошмар на землі»,
«Гул фронту ближчає, пожежі ростуть. Ніде я не бачив таких пожеж, як тут цієї ночі. Здається, сама земля горить по обріях, тривожним багрянистим світлом виповнює всю цю вітряну степову ніч. Палаючі степи, палаючі на планеті міста, тривожно-багрове небо над нами - може, все це видно навіть жителям інших планет. Може, й звідти видно в потужні телескопи оце велике спустошення, що охопило нашу рідну землю у 41 рік XX сторіччя?».
Олесь Гончар «Людина і зброя».
«Ми б'ємось за те, чому нема ціни у всьому світі, — за Вкраїну»,
«І стоїть Україна перед нашим духовним зором у вогні, як неопалима купина»,
«Вони були духовно беззбройні, наївні й короткозорі. Сувора дійсність скоро розкрила їм очі. Широко востаннє розкрились вони, все побачили, та було вже пізно: повисли хлопці на німецькій шибениці рядочком, як стояли, на майдані в своєму безталанному селі»,
«В цій війні не буде переможців і переможених, а будуть загинулі і уцілілі».
Олександр Довженко «Україна в огні».
«Мій перший вірш написаний в окопі,
на тій сипкій од вибухів стіні,
коли згубило зорі в гороскопі
моє дитинство, вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа
через Дніпро – водою і вогнем».
Ліна Костенко.
«Бой кончился ночью. А утром выпал свежий снег. Под ним убитые… У многих руки подняты кверху… К небу… Спросите меня: что такое счастье? Я отвечу… Вдруг найти среди убитых — живого человека…»,
«Война не только нашу молодость забрала, она материнство у многих вырвала. Лишила девочек самого великого женского счастья…»,
«Не женская это доля - убивать»,
«Знаете, какая в войну была у нас всех мысль? Мы мечтали: “Вот, ребята, дожить бы… Какие это будут счастливые люди после войны! Какая счастливая, какая красивая наступит жизнь. Люди, которые пережили столько, они будут друг друга жалеть. Любить. Это будут другие люди”. Мы не сомневались в этом. Ни на капельку»,
«Нам трудно было понять, откуда их ненависть? Наша понятна. А их?».
Світлана Алексієвич «У війни не жіноче обличчя».
«Що наша кров, коли страждає вся наша земля, увесь народ? — голос капітана зазвучав, як бойова сурма. — Я, хлопці, у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть!..»,
«Пройдуть літа, загояться рани, приорються ворожі кладовища, забудуться пожарища і многі події поплутаються в сивих головах од частих спогадів і перетворяться уже в оповідання, але одне зостанеться незмінно вірним і незабутнім — високе і благородне почуття товариства і братства всіх юнаків, що розбили і стерли з лиця землі фашистське божевілля».
Олександр Довженко «Ніч перед боєм».
«Можуть зітерти його тіло на порох, але не зможе ніхто зітерти на порох його душі, не зможе зігнати її з цієї землі. Помиляються ті, хто вогнем і залізом прийшли йому диктувати свою волю»,
«Є щось, що не може вмерти навіть на війні».
Іван Багряний «Людина біжить над прірвою».
«А під час війни життя немовби зупиняється і його можна роздивлятися пильно й детально. Люди починають цінувати життя…»,
«Ой жито, жито, зеленеє жито! Сховатися б вiд ворожих очей у твоїх нетрях, впасти на землю мiж солодкими стеблами, що пахнуть весняними водами, вдихати силу, яку ти береш у землi, щоб згодом вiддати її людям, слухати твiй тихий шелест, твiй шепiт i не чути громiв вiйни»,
«Простiть, мамо й тату, свого сина за те, що вiн вмер так далеко вiд вас, за те, що вмер ранiше од вас. Ви ще довго пам'ятатимете його. Згадуватимете свого сина вранцi, як сходить сонце, i в безсоннi ночi, в горi i в радостi, взимку й повеснi, поки й живi будете ви журитися за своїм сином — єдиною дитиною i проклинатимете вiйну. I ще будете ви тужити й нарiкати на долю за те, що не поклала вона вашому синовi пiд голову пахучого снопа пшеницi, не постелила йому в боки бiлих, м'яких снiгiв, не заквiтчала йому могили червоною калиною».
Павло Загребельний «Дума про невмирущого».
«Война и тайга – самая верная проверка человеку»,
«Тот, кто не бывал в огне, не бежал от огня, пожирающего хлеб, настоящего страха не знал»,
«Главное губительное воздействие войны в том, что вплотную, воочию подступившая массовая смерть становится обыденным явлением и порождает покорное согласие с нею».
Виктор Астафьев «Прокляты и убиты».
Бібліотека ДВНЗ «ДДПУ» пропонує ознайомитись зі списком джерел книжково-ілюстративних виставок циклу «Війна, спогад і біль»: «Україна в полум’ї Другої світової війни» (чит.зала №1), «Людська пам’ять не згасне» (чит.зала №2), «Пам’ятаємо! Славимо! Вшановуємо!» (аб.навч.док.), «Герої вогненних років» (аб.худож.літ.).
Список містить матеріали з фонду бібліотеки (навчальні, наукові, довідкові, періодичні, художні видання), інтернет-ресурси, що висвітлюють причини, перебіг та наслідки Другої світової війни, розповідають про бойові дії на території України, зокрема на Слов’янщині, про втрати, героїзм українців на фронті та життя під нацистською окупацією.
(навчальні, наукові, довідкові, періодичні видання):
Не забуваймо : тільки той, хто пам’ятає минуле, вартий майбутнього!
Інформацію підготовлено співробітниками відділу обслуговування користувачів.