9 грудня 2018 року минає 155 років від дня народження справжнього патріота України Бориса Дмитровича Грінченка (псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, Іван Перекотиполе, Б. Вільховий, П. Вартовий, Гречаник). Це особистість, наділена незламною силою волі, полум’яною любов’ю до рідного краю, рідкісним талантом, вражаючою ерудицією й феноменальною працездатністю, якою захоплювалися сучасники. За словами поета Миколи Чернявського: «він більше працював, ніж жив».
Головним змістом і смислом життя Б. Грінченка стала боротьба за українську національну справу, своєю невтомною працею він «закладав камінь за каменем у підмурівок національно-культурного відродження рідного народу» (А. Погрібний). Його постать може по праву стояти поруч з титанами української нації, як Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка. Він, як ніхто інший, заслуговує на вдячну пам’ять нащадків.
До цієї дати 20 листопада в читальній залі № 2 бібліотеки ДДПУ для студентів І курсу факультету спеціальної освіти та 3 грудня для студентів педагогічного факультету бібліотекарями Борщовою О. А. та Шило Н. О. було проведено інтерактивний тематичний огляд “Він більше працював, ніж жив”.
Перед слухачами постала неординарна багатогранна особистість: письменник, який заняв гідне місце в літературному процесі кінця ХІХ-початку ХХ століття; педагог, котрий своєю титанічою теоретичною та практичною діяльністю на ниві освіти створив зразок нової національної школи, він автор першого українського букваря «Граматка до науки читання й писання» та читанки «Рідне слово»; редактор-видавець, засновник першого в Східній Україні видавництва популярної дешевої літератури для народу; фольклорист і етнограф, що ще 120 років тому розкрив важливість збереження пам’яток народної словесності і якого сучасники називали «генієм фольклористики»; мовознавець-лексикограф, автор славнозвісного словаря української мови у 4-х томах, який сьогодні є цінною лексикографічною пам’яткою (за словами грінченкознавця А. Погрібного «Словарь української мови» став прекрасним пам’ятником Грінченку, як В. Далю – «Толковый словарь русского языка»); рятівник і упорядник колекції музею українських старожитностей Василя Тарновського, справжніх скарбів національної історії; політик, громадський діяч, засновник у м. Києві культурно-освітнього товариства «Просвіта», в якій був головою видавничої комісії; талановитий перекладач з високою філологічною культурою виконання.
На заході звучала громадянська та інтимна лірика Бориса Грінченка та його оповідання на шкільну тему у виконанні студентів.
Розповідь про Бориса Грінченка супроводжувалася презентацією «Видатний трударь на ниві рідної культури», уривками з документальних фільмів «Ловець слів», «Інший… инший Грінченко» та книжковою виставкою.
Сьогодні ми знаємо Бориса Грінченка як письменника, поета, невтомного трударя на освітянській ниві, автора славнозвісного «Словаря української мови», але не забуваймо, можливо, найголовнішого: він один з небагатьох будителів національної свідомості, один з небагатьох справжніх будівничих національної ідеї, один зі справжніх патріотів України.
