«Ні, не гнітять мене, перестрахи й жалі,

Що вмерти мушу я, що строки в нас малі :

Того, що суджене, боятися не треба ;

Боюсь неправедно прожити на землі»

Омар Хайям

14 листопада для сухачів Університету третього покоління директором бібліотеки Валерією Сергіївною Качиною проведений інтерактивний огляд-бесіда : «Омар Хайям – душа та серце Сходу».

Присутні із зацікавленістю слухали про життєвий та творчий шлях Омара Хайяма, ознайомилися з його поезією : віршами, притчами, переглянули книжково-ілюстративну виставку : «Омар Хайям – душа та серце Сходу».

Більш повнішому сприйняттю інформації сприяв вдало підібраний відеоряд – уривки з художнього фільму «Прорицатель Омар Хайям», відео з декламуванням акторами віршів із «Рубаи», «Три совета», «Зато я остался самим собой».

Довідково:

Омар Хайям народився 18 травня 1048 року в м. Нішапурі. Дату його народження змогли встановити порівняно недавно, розшифрувавши його гороскоп. Припускають, що гороскоп міг бути складений самим поетом, який захоплювався астрологією.

Європа шанує його як поета, а Давній Схід знав його передусім як видатного вченого. Він був видатним математиком, фізиком, астрономом, філософом – справжнім енциклопедистом свого часу.  «Імам Хорасану», «Цар філософії Заходу і Сходу», «Найученіший муж століття», «Доказ істини», «Знавець грецької науки» -  ось такий,  далеко не повний перелік почесних титулів Омара Хайяма в зоряні часи його слави.

У філософії Хайям вважав себе послідовником Авіценни.

Розробив найкраший у світі (точніший за сучасний) сонячний календар, очолив одну з найбільших обсерваторій і вивів формулу, через півтисячі років названу «біномом Ньютона».

Набагато випередив час Хайям і в поезії. Поетичні перлини поета – оригінальні філософсько-ліричні чотиривірші (рубаї) – були об’єднані східнознавцями-перекладачами у збірку «Рубайят», що відома у всьому світі. У рубаї три або й чотири рядки римуються між собою. Цей популярний на Сході поетичний жанр є народним за своїм походженням.  Рубаї виконувались у супроводі музичного акомпанементу, один за одним, розмежовані паузами. Об’єднані в тематичні збірки, ці чотиривірші співалися як куплети однієї пісні, у межах якої і розкривався ліричний образ. Форма рубаї часто використовувалася для викладу філософських роздумів. Значне місце займають в них мотиви кохання і вина, які трактуються, однак, як символи : кохання – любов до Бога; вино – напій з джерела мудрості.

Омар Хайям відшліфовував форму чотиривірша як дорогоцінний камінь, визначаючи внутрішні закони рубаї. Кожний чотиривірш поета – це маленька поема. Його рубаї філософські за змістом, їм притаманні алегоричність і символічність мови. Вони раціоналістичні за своєю світоглядною основою,  а їх філософічність не релігійна, а наукова.

Відомо, що поет писав свої чотиривірші на полях наукових праць.

                                                              /-/-/

                               Кульгава старість, юність бистронога –

                               Все товпиться до вічного порога.

                               Недовго світом тішаться живі :

                               Всі підем геть, у всіх – одна дорога.

                                                              /-/-/

                               Шукав поради я у зошитах сторіч –

                               І скорбний друг мені таку промовив річ:

                               «Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа

                               На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»

                                                              /-/-/

                               Всі таємниці пильно зберігай.

                               Щоб не зізнався нелюд і шахрай.

                               І зваж: як з іншими ти поведешся,

                               Того від інших і собі чекай.

                                                              /-/-/

                               Знання – це скарб, йому й ціни не зложиш.

                               Визбируй же його, де тільки можеш.

                                                              /-/-/

                              Чем ниже человек душой, тем выше задирает нос.

                              Он носом тянется туда, куда душою не дорос.

                                                              /-/-/

                             В окно смотрели двое. Один увидел дождь и грязь.

                             Другой – листвы зеленой вязь, весну и небо голобуе.

                             В одно окно смоьрели двое.

                                                              /-/-/

                             Кто понял жизнь, тот больше не спешит,

                             Смакует каждый миг и наблюдает,

                             Как спит ребенок, молится старик,

                             Как дождь идет, и как снежинка тает.

                                                              /-/-/

                            Чтоб мудро жизнь прожить, знать надобно немало.

                            «Два главных правила запомни для начала:

                            Ты лучше голодай, чем, что попало есть,

                            И лучше будь один, чем с кем попало».

                                                              /-/-/

                                  Один не разберет, чем пахнут розы.

                                  Другой из горьких трав добудет мед.

                                  Кому-то мелочь дашь, навек запомнит.

                                  Кому-то жизнь отдашь, а он и не поймет.

         Пропонуємо переглянути список літератури з теми «Хайям О.», яка є в бібліотеці.