В третій четвер травня – 17 травня українці святкуть – День вишиванки.

Його мета популяризувати українську національну культуру, нагадати громадянам країни про їхню етнічну приналежність та відродити народні традиції. Усі охочі можуть долучитись до свята, вдягнувши вишиванку.

Започатковано День вишиванки студенткою Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича у 2006 році. Її надихнув знайомий, який постійно носив вишиванку. 

Свято набуло широкої популярності та стало традиційним : багато людей одягають вишиті сорочки на роботу, до школи, вузу або просто на прогулянку.

У цей день організовуються святкові акції, паради вишиванок, флешмоби, конкурси, фотосесії присвячені українській вишитій сорочці.

Святкують День вишиванки не лише в України, але й далеко за її межами – у країнах Європи, Канади, США, Австралії тощо.

Вишиванка є національним одягом українців, який має багатовікову історію, відому ще з часів Київської Русі.

Здавна вишиті речі служили не тільки одягом, але й своєрідним оберегом. Їх виготовляли з натурального конопляного або лляного полотна і вишивали різнокольоровими нитками, при цьому використовувались чорний, червоний, білий та інші кольори. Прикрашали їх складними візерунками й магічними символами, які захищали людину від бід, хвороб, злих сил, символізували здоров’я, щасливу долю, красу. Науковці вважають, що український народ намагався закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок.

В Україні вишивати вміли в усіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село володіли своїми унікальними техніками вишивання. 

Про це все Ви дізнаєтьсь, переглянувши виставку-колаж  «Вишиванка – український народний одяг» організовану в читальному залі №2, бібліотеки головного корпусу (бібліотечні працівники С. О. Ткачова, О. С. Зозуля).

ДВА КОЛЬОРИ

Як я малим збирався навеснi 
Пiти у свiт незнаними шляхами,- 
Сорочку мати вишила менi червоними i чорними, 
Червоними i чорними нитками. 
Два кольори мої, два кольори, 
Оба на полотнi, в душi моїй оба, 
Два кольори мої, два кольори: 
Червоне - то любов, а чорне - то журба. 
Мене водило в безвiстi життя, 
Та я вертався на свої пороги. 
Переплелись, як мамине шиття, 
Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги. 
Менi вiйнула в очi сивина, 
Та я нiчого не везу додому, 
Лиш згорточок старого полотна 
I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.

Дмитро Павличко

Запрошуємо всіх охочих переглянути виставку !