«Вінцем кожної людини

є пам’ять про неї»

І. Бунін

Ім’я Володимира Івановича Даля автора відомого «Тлумачного словника живої великоросійської мови» відоме не тільки в Україні та Росії, а й у всьому світі.

У біографії цієї воістину непересічної особистості поєднувались і діалектолог, і лексикограф, і географ, і етнограф, і природознавець, і письменник, і лікар.

Микола Пирогов зазначав : «Це була перш за все людина, що називається, на всі руки. За що не брався Даль, все йому вдавалося засвоїти».

Так, 28 лютого в читальній залі № 2 бібліотеки головного корпусу директором бібліотеки В. С. Качиною для слухачів університету третього покоління та студентів російсько-українського відділення філфаку проведений тематичний огляд літератури : «Великий собиратель слов».

Увазі присутніх запропановані деякі цікаві факти з біографії В. І. Даля : родовід та особисте життя, дружба з російським поетом О. С. Пушкіним, перебування в Україні, моменти творчої діяльності Козака Луганського      (В. Даль відомий як автор казок, оповідань, етнографічних нарисів з якими він виступав у літературі під псевдонімом Козак Луганський),  робота над «Словником», «Пословицами русского народа».

Більш повному та емоційному сприйманню інформації сприяв підібраний музичний супровід та відеоряд.

Слухачі мали змогу переглянути книжково-ілюстративну виставку-колаж : «Минувшее меня объемлет живо…». На виставці були представлені видання В. Даля із «Колекції рідкісних та цінних видань бібліотеки» - «Толковый словарь живаго великорускаго языка» в 4 т., 1880-1882 гг. та 1903-1909 гг. ; «Полное собраніе сочиненій» в 10 т. Т. 8 : Повести и рассказы, 1897-1898 гг.,  також  сучасне репринтне видання : «Толковый словарь живого великорусского языка» в 4 т.,1978-1980 гг. та 1989-1991 гг. та література про його життя і діяльність, які були видані в різні роки (підготували бібліотечні працівники С. О. Ткачова, О. С. Зозуля).

Варто знати :

Двадцять років Володимир Даль мешкав на теренах України. Спускався човнами Дніпром і Дністром, завідував лазаретом в Умані, боровся з епідемією холери в Кам’янці-Подільському… Згодом у повісті «Подолянка» він із глибокою обізнаністю опише мсця свого перебування : Вільшани, Вишневець, Кременець, Браїлів, Почаїв…

В. Даль писав : «Да благословенна Україна ! Як би там не було, а в тебе за пазухою жити ще можна ! Голобля, кинута на землю, обрастає за ніч травою. Кожна галузка, увіткнута мимоволі в ситий чорнозем, дає невдовзі тінисте дерево. Як сядеш на одинокий курган та глянеш до кінця світу, - так і кинувся б уплав по цьому хвилястому морю трав і квітів, - і плив би, упиваючись гулом його і пахучим диханням до самого краю світу».

Даль товаришував із багатьма відомими українцями.

Не раз гостював у маєтку Евгена Гребінки та навіть сватав йому наречену й був дружбою на весіллі.

Відомий український просвітитель і благодійник Г. Галаган запрошував Даля очолити Колегію імені П. Галагана.

Любив В. Даль творчість Г. Квітки-Основ’яненка, спілкувався з ним, писав рецензії на його «Сватання на Гончарівці» та «Малоросійські повісті», переклав російською «Салдацький патрет». А Квітка, в свою чергу, присвятив Далеві повість «Мертвецький великдень».

Під час перебування Т. Г. Шевченка на засланні В. Даль – на той час чиновник з особливих доручень Оренбургського генерал-губернатора В. Перовського – домігся спочатку Кобзаревого переведення з казарми до приватної квартири, а згодом і цілковитого звільнення.

Очевидці стверджували, що В. Даль вільно й зі смаком розмовляв українською.

У червні 1848 р. в листі до М. Максимовича Даль повідомляє, що зібрав словник з понад 8 тисяч українських слів — вочевидь, їх згодом стало значно більше, може йтися про кілька десятків тисяч. 

(Більш детальніше  за посиланням : http://slovoprosvity.org/2018/01/15/pro-dalya-i-ne-tilky/ 

О. Бондаренко «Про Даля і не тільки», газета «Слово Просвіти», від 15.01.2018 р.).