Під такою назвою в актовій залі факультету початкової, технологічної та професійної освіти 12 лютого відбулось літературно-музичне свято з нагоди 120-річчя від дня народження Володимира Миколайовича Сосюри, українського поета, нашого краянина. Народився він на Донбасі, тут пройшли його дитячі та юнацькі роки, тут зустрів він своє перше кохання. Неодноразово Володимир Сосюра був і у Слов’янську, що засвідчує меморіальна дошка, яка була урочисто відкрита 26 листопада 2004 року на будинку навчального корпусу № 1, що по вулиці Університетська, 12.
Захід був підготовлений працівниками читальної зали №1 О. А. Борщовою та Н. О. Шило, студентами факультету ПТПО з ініціативи й за допомогою викладача, кандидата філологічних наук, доцента кафедри теорії і практики початкової освіти В.П. Сиротенка.
З вступним словом до присутніх звернулась Олена Анатоліївна Борщова. Вона ознайомила глядачів з основними інформаційними джерелами, що були використані у підготовці заходу.
Потім слово було надане Сиротенку Валерію Павловичу. У своєму виступі він показав своє бачення яскравої, самобутньої особистості поета Володимира Сосюри, великого українця, вірного сина Донбасу, творчість якого і через століття не втрачає свого звучання.
Щирого поета та його вірші любили і нині люблять, бо про найпотаємніше він говорить завжди відверто, не приховуючи радощів, болю, смутку. Сосюра справді умів любити щиро і вірно.
Хто ж були ті жінки, яких кохав поет, які надихали його на творчість, давали наснагу, навіювали смуток? Чия жіноча душа все життя чарувала митця? Це і з’ясували, звернувшись до великої книги Сосюри про кохання.
На заході прозвучала інтимна лірика поета, яку він присвятив своїм коханим — Констанції Рудзянській (перше кохання), Вірі Берзіній (перша дружина), Марії Гаврилівні Сосюрі. Ціла низка поезій: “Так ніхто не кохав...”, “Тебе любив, як вітер небо”, “Васильки”, “Марії”, “Між нами грат нема”, “Ти вернулась” - прозвучали у виконанні студентів Рязанової Марії, Стрілець Вероніки, Дождікової Дар’ї, Дунай Марини, Богомолової Марії, Рисюкової Аліни. Вірш “Коли потяг у даль загуркоче” прозвучав у виконанні автора Володимира Сосюри у записі. Окремою сторінкою його книги про кохання є листи Сосюри до дружини Марії, які задушевно виконав О. Арутюнов.
Складові заходу вміло поєднували ведучі Арутюнов Олексій, Попіванова Крістіна, Сліпцов Дмитро і Моторіна Даріна.
Розповідь про коханих жінок поета супроводжувала презентація. Прозвучали пісні на слова В.Сосюри “Васильки”, “Білі акації будуть цвісти” в записі.
Окрасою заходу стала музична композиція Поля де Сенневіля “A Cоmme Amour” у виконанні студента Маржановського Максима та пісня на слова В. Сосюри “Так ніхто не кохав” у виконанні Позираєвої Дар’ї (вокал) і Власенко Єлизавети (гітара).
І через плин століття поезія В. Сосюри вабить, тішить, п’янить, надихає. До його великої книги про кохання завжди звертається і звертатиметься жива душа.
