Ірина Вільде – псевдонім Дарини Дмитрівни Полотнюк-Макогон (Полотнюк – за чоловіком, Макогон – за батьком).

Вона народилася 5 травня 1907 р. у м. Чернівці в родині письменника Дмитра Макогона, який походив з давнього шляхетського роду.

У Чернівцях здобула початкову освіту. Через конфлікти батька з румунською владою 1923  р. разом з усією родиною, нелегально перейшовши польсько-румунський кордон, Вільде оселилася у Станиславові (тепер – Івано-Франківськ). Тут вона завершила середню освіту, познайомилася з майбутнім чоловіком Євгеном Володимиром Полотнюком, працювала у приватній українській гімназії.

Від 1928 р. навчалася у Львівському університеті Яна Казимира на славістиці, була однокурсницею Богдана Ігоря Антонича, з яким пізніше підтримувала творчі контакти. На 4-му курсі змушена була перервати навчання, за одними джерелами – через матеріальні труднощі, за іншими – через підозру у причетності до Української військової організації (УВО). У 1933 р., коли її однокурсники завершили університетські студії, Ірина Вільде вчителює, а відтак розпочинає свою журналістську діяльність: переїжджає до Коломиї, де працює у часопису "Жіноча доля", що був на половину актуально-суспільним, на половину літературним виданням. Тут письменниця й журналістка живе і працює до 1939 р. Дистанційно вона є активною у львівському літературному просторі – саме тут виходять її книжки. За збірку новел "Химерне серце" і повість "Метелики на шпильках", що вийшли у 1935 р., Ірина Вільде стала лауреаткою другої нагороди премії Товариства письменників і журналістів ім. І. Франка – найпрестижнішої літературної відзнаки в українській Галичині.

Від 1944 р. і аж до смерті Ірина Вільде – у Львові. Працювала кореспонденткою газети "Правда України" (1945–1949), була обрана депутаткою Верховної ради УРСР, до обласної і міської рад м. Львова. Нагороджена двома радянськими орденами (1947, 1957). У 1965 р. отримала Шевченківському премію за роман "Сестри Річинські". Довгий час була головою Львівської організації Спілки письменників УРСР. У Львові письменниця жила на теперішній вулиці Максима Кривоноса (буд. 33, кв. 7). Померла 30 жовтня 1982 р. Похована на Личаківському цвинтарі.

Література:

1. Вільде, І. Сестри Річинські : роман. – Київ : Україна, 2004.
2. Вільде, І. Твори : в 5 т. – К. : Дніпро, 1986–1987.
3. Карабльова, О. Оновлений ерос у структурі сюжету малої прози Ірини Вільде // Вісник Донбаського державного педагогічного університет : зб. наук. пр. – Серія: Філологічні науки. – Вип. 1. – С.. 255–260.
4. Карабльова, О. В. Вплив концепту "любові/кохання" на моделювання образу Клавди Річинської в трилогії "Сестри Річинські" Ірини Вільде // Актуальні питання сучасної науки. - Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Слов'янськ, 22–24 квіт. 2014 р.). – Вип. 6. – С. 164–167.
5. Карабльова , О. В. Еротичний компонент у структурі малої прози Ірини Вільде // Актуальні питання сучасної науки. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Слов'янськ, 22–24 квіт. 2014 р.). – Вип. 6. – С. 167–169.
6. Карабльова, О. Конфлікт родинного масштабу та обмеженість фемінного простору в новелах Ірини Вільде // Теоретичні й прикладні проблеми сучасної філології : зб. наук. пр. – Вип. 2. – С. 140–148.
7. Карабльова, О. В. Міф батьківства/материнства в сюжетології новелістики Ірини Вільде // Перспективні напрямки сучасної науки та освіти. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Слов'янськ, 19–20 трав. 2016 р.). – Вип. 8, ч. 2. – С. 107–110.
8. Тарнашинська, Л. Цілюща алхімія Ірини Вільде // Дивослово – 2010. – № 9. – С. 51–55.
9. Шаховський, С. М. 10 романів та їх автори : нариси з історії укр. рад. роману. – К. :Рад. письменник, 1967. – 231 с.