Гюстав Флобер – французький, прозаїк-реаліст, який вважається одним із відомих європейських письменників XIX століття, письменник, якого часто називають творцем сучасного роману.

Гюстав Флобер народився 12 грудня 1821 року в Руані. Його батько був відомим лікарем, мати – представницею старовинного норманського роду. З дитинства він виявив інтерес до історії та літератури. 1832–1840 рр. Гюстав навчається у міському Королівському коледжі. Успіхами в навчанні він не відзначався, проте вже в ті роки проявилося його величезна любов до літератури і потяг до історії. Він читав не тільки модних в ту пору романтиків, а й Сервантеса з Шекспіром. У 1840 році Флобера відправили в Париж вивчати право. За три роки навчання він не подружився з правової премудрістю, зате потоваришував із письменником і журналістом Максимом Дюканом.

У 1743 р у нього діагностують захворювання нервової системи, що нагадує епілепсію і яке вимагало зниження рухової активності. Недуга змусила його в 1844 р припинити навчання в університеті.

Коли в 1846 р помер його батько, Гюстав переїхав в маєток Круассе (знаходився біля Руана ) до матері, і вся його подальша біографія була пов’язана з цим місцем. Флобер вів замкнутий спосіб життя і виїжджав звідси порівняно надовго всього лише двічі за життя.

Батьківський спадок дозволяв їм з матір’ю не думати про хліб насущний, Флобер міг повністю віддатися літературній праці. Перші його повісті – «Мемуари божевільного» (1838), «Листопад» (1842) – були складені в дусі французького романтизму, але вже в першій редакції роману «Виховання почуттів» (1843–1845, залишилася неопублікованою) помітний перехід на реалістичні позиції. У 1848–1851 рр., період після поразки революції, Флобер з ідейних міркувань не брав участі в суспільному житті, Паризька Комуна не була ним зрозуміла і прийнята. Він жив в зовсім іншому світі, дотримуючись концепції відособленості і елітарності літератури.

У 1856 р побачив світ твір, що став шедевром світової літератури і новим етапом у розвитку сучасного роману – «Мадам Боварі. Провінційні звичаї». Роман з’явився на сторінках журналу «Ревю де Парі» з редакторським купюрами, тим не менш, навіть це не врятувало від обвинувачення книги в аморальності і притягнення її автора до суду. Після винесення виправдального вироку роман був випущений повністю в 1857 р. у вигляді окремого видання.

У 1858 Флобер почав поїздку в Туніс і Алжир, де збирав фактичний матеріал для другого роману – «Саламбо» (опублікований в 1862 р). У 1863 вийшов третій роман – «Виховання почуттів», в 1874 р побачила світ «Спокуса святого Антонія», драматична поема в прозі філософського змісту. Вінцем творчої біографії Флобера стали опубліковані в 1877 р. «Три повісті» і залишився недописаним роман «Бувар і Пекюше».

Останній десяток років Флобера виявився нещасливим: хвороба позбавляла його сил і оптимізму, маєток було окуповано під час франко-пруської війни чужої армією, померла його мати і добрий друг Буйє, перервалася дружба з Максимом Дюканом. Нарешті, він відчував матеріальні труднощі, тому що більшу частину майна пожертвував менш забезпеченим родичам, а видання книг не приносило великих грошей: критики не шанували його твори. Однак повністю самотній Флобер не був, він дружив з Жорж Санд, був наставником Гі де Мопассана, ним опікувалася племінниця. Організм письменника був сильно виснажений, і він помер 8 травня 1880 р. від інсульту.

Творчість Флобера справила значний вплив не тільки на національну, але і світову літературу. Крім того, завдяки його наставництву, в літературу прийшов цілий ряд обдарованих літераторів.

Література:

1. Бондаренко Г. І. Концепція жіночого світу у творі І. Франка "Перехресні стежки" та романі Г. Флобера "Мадам Боварі": інтертекстуальний погляд // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : науч.-метод. сб. – (Вып. 22). – С. 193–
2. Денисова Т. Проста душа: Гертруда Стайн Versus\ Visavi Гюстав Флобер, або хто такий "Папуга Флобера"? // Слово і час. – – № 10. – С. 3–11.
3. Ерёмин В. Н. Эмма Бовари // Всесвітня література в сучасній школі. – – № 11. – С. 30–31.
4. История зарубежной литературы ХІХ века : [учеб. пособие]. – М.: Высш. шк., 2007. – 656 с.
5. Мопассан Ги де Рассказы и статьи : пер. с фр. – М.: Гослитиздат, 1953. – 173 с.
6. Моруа А. Литературные портреты : пер. с фр. – Ростов н/Д. : Феникс, 1997. – 510 с.
7. Моэм У. С. Подводя итоги. – М.: Высш. шк., 1991. – 557,[2] с.
8. Наливайко Д. С. Великий майстер художньої прози : літ. портр. Гюстава Флобера. – Київ : Веселка, 2007. – 21 с.
9. Пузиков А. И. Пять портретов. – М.: Худож. лит., 1972. – 463 с.
10. Реизов Б. Г. Творчество Флобера. – М. :Гослитиздат, 1955. – 524 с.
11. Реизов Б. Г. Французский роман XIX века : учеб. пособ. для филол. спец. ун-тов и пед. ин-тов. – М. :Высш. шк., 1977. – 304 с.
12. Сент-Бёв Ш. Литературные портреты. Критические очерки : пер. с фр. – М. : Худож. лит., 1970. – 582 с.
13. Трапезникова Н. С. Эволюция романтизма в романе : (проблема взаимосвязи направлений во французской литературе 60–80 гг. XIX в.). – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1980. – 191 с.
14. Флобер Г. Воспитание чувств : роман. – М.: Худож. лит., 1989. – 397,[2] с.
15. Флобер Г. Госпожа Бовари : романы. – М.: Эксмо, 2005. – 638 с.
16. Флобер Г. Собрание сочинений : в 5 т. – М.: Правда, 1956.
17. Флобер Г. Твори : в 2 т. – К.: Дніпро, 1987.