(1887–1978),

кінорежисера, скульптора, драматурга

Багатогранність творчої натури Івана Петровича Кавалерідзе викликає захоплення. Скульптор, сценарист і кінорежисер, драматург і прозаїк, і в кожній галузі — художник-мислитель, оригінальний творець, що залишив слід у духовній культурі українського народу. «У віковій боротьбі рідного народу за своє соціальне й національне визволення, — говорив Кавалерідзе, — я шукав і знаходив те, що полонило мою увагу». Полонили ж його увагу Шевченко і Сковорода, від Шевченка прийшов Прометей. На повен зріст постав перед ним цей образ у дні змагань 1917 року. Тема розкутого Прометея – народу, що розриває віковічні рабські кайдани, – стала для нього однією з провідних у творчості. її він втілив у відомому роменському монументі.

Іван Петрович Кавалерідзе народився 14 квітня 1887 року на хуторі Ладинському поблизу міста Ромни колишньої Полтавської губернії. Грузинське прізвище успадкував він від свого діда Васо, якого хлопцем привіз із Кавказу генерал Ладинський. Дитинство Івана минуло в селі Талалаївці (тепер – Сильченкове на Чернігівщині), де навчався в земській школі. Завдяки дядькові С. А. Мазаракію, художнику й археологові, уродженцю Талалаївки, Кавалерідзе вступив до Київського художнього училища, де під керівництвом Ф. Балавенського розвивав хист до ліплення. Першою успішною курсовою роботою в училищі стала композиція «Творчість». В основі її — думка про утвердження правди в прекрасному. Перша значна скульптура — «Слов’янка» (1908). В 1909 – 1911 роках Іван Петрович навчався в Петербурзькій Академії мистецтв та паризькій майстерні скульптора Н. Аронсона. 1910 року здобув першу конкурсну премію за проект пам’ятника княгині Ользі, монумент було поставлено в 1911 році у Києві.

Революція застала Івана Кавалерідзе в Ромнах. «Не забути перших днів роботи на революцію», — згадував майстер (йдеться ж, звичайно, про українську революцію). У 1918 році він виконав відомий роменський пам’ятник Т. Г. Шевченку, в 1922 — пам’ятник Г. Сковороді у Лохвиці. У Ромнах він викладав у школі малювання, керував театром залізничників, виїздив з агітбригадою на села.

1926 року І. П. Кавалерідзе збудував пам’ятник Т. Г. Шевченкові у Полтаві. Пізніше він брав участь у конкурсах на проект монументу Кобзареві в Каневі та Харкові (1933), створив станкові роботи «Кобзар», «Шевченко на березі Неви», «Шевченко на засланні». Таким чином, шевченківська тема проходить через усе його творче життя.

Наприкінці 20-х років Іван Петрович задумав кінотрилогію про боротьбу українського народу за незалежність. Сумах і Харкові, скульптор створює низку оригінальних пам’ятників Т. Шевченку, Г. Сковороді (в Лохвиці, 1922), Артему (в Бахмуті, 1924) і Слов’яногірську (1927). У 1919 р., працюючи у відділі народної освіти в м. Ромни (тепер Сумська обл.), очолював комісію зі створення місцевого музею і встановлення пам’ятника Т. Шевченку, викладав малювання в міських школах, керував міським драматичним гуртком. У 1925–1927 рр. – головний режисер Роменського пересувного робітничо-селянського театру.

Ідеї Шевченка, закладені в його поетичній творчості, зокрема поемі «Гайдамаки», надихнули на створення кінофільму «Злива» (1929). Дальше епічне втілення творчість Шевченка-революціонера знайшла у фільмах «Коліївщина» (1933) та «Прометей» (1935). Далі були «Перекоп» (1930), «Наталка Полтавка» (1936), «Запорожець за Дунаєм» (1938). Тоді ж створені чотири кінозбірки «Українська пісня на екрані». В 50-х роках з’явилися фільми «Григорій Сковорода» та «Повія» (за романом П. Мирного).

У середині 60-х років, вже в немолодому віці (78 років), Іван Кавалерідзе виявив ще одну грань свого самобутнього обдарування: він пише драматичні твори: «Вотанів меч», «Перекоп», «Григорій і Параскева», «Перша борозна». В 1977 – 1978 роках у «Вітчизні» друкувалися мемуари митця «З музами у дружбі», які він не завершив. Через 10 років після смерті І. Кавалерідзе у Києві вийшов збірник статей і спогадів «Іван Кавалерідзе» (російською мовою). У своїх спогадах «Тіні швидкоплинних літ» Іван Петрович розповів про життя, сповна віддане мистецтву, бо і в 90 років він почував себе молодим (спогади написані в 1978 р.).

Творчі пошуки залишили помітний слід у кожній із галузей, які освоював цей майстер. Його реалістичне мистецтво завоювало право на довге життя в культурі українського народу, та й у культурі світу.

Література:

1. Крвавич, Д. П.Українське мистецтво : навч. посіб. для вищ. навч. закл.: У 3 ч. Ч.3. – Л. : Світ, 2005. – 267 с.
2. Приходько, А.Курс за вибором: "Історія українського кінематографа ХХ століття". Матеріали до теми: "Творчість О. Довженка та І. Кавалерідзе у 20-х  –  на початку 30-х рр. ХХ ст."// Історія в школі . – 2011 . – № 11/12. – С. 47–

Пам'ятники, створені по проекту І. П. Кавалерідзе