27 серпня – 165 років від дня народження Івана Яковича Франка (1856–1916)

27082021 1Іван Франко — це розум і серце нашого народу.
Це боротьба, мука і передчуття щастя України.
України і людськості.
…Франко живе в народній пам’яті як великий Каменяр…»
(М. Рильський).

 

Іван Якович Франко – знакова постать вітчизняної та світової історії й культури. Поет, прозаїк, драматург, вчений, етнограф, фольклорист, історик, філософ, соціолог,  журналіст, перекладач, громадсько-політичний діяч.

Коли ми думаємо про Івана Франка, в нашій уяві постає перш за все титан думки і праці, людина, в якої дух і тіло рве до бою заради поступу і щастя людського, українець, корені якого сягають глибини народного життя і переходять у дерево, квіт якого величний, щедрий, добрий. Той корінь бере початок з батьківської хати. Народився Іван Франко 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Львівської області. Батько Яків – відомий на всю округу коваль, невтомна у праці мати Марія. В такій сім’ї найперше привчали до праці, поваги до людей. І, звичайно ж, хотіли, щоб дитина вчилася на радість батькам, на добро людям.

З шести років хлопець навчається в початковій школі в сусідньому селі Ясениця-Сільна, пізніше у Дрогобицькій нормальній школі отців-василіан, а ще через деякий час – у Дрогобицькій гімназії. 1865 року помер батько. В дім прийшов вітчим Гринь Гаврилик, ріпник. На шістнадцятому році Франко залишився круглим сиротою – померла мама. Дорога ж до знань не зупинилася. Під час навчання в гімназії Франко читає твори Гете, Лессінга, Шіллера, Расіна, Корнеля та ін., писані німецькою та французькою в оригіналі. Береться й сам за літературну працю.

Перший вірш – «Великдень 1871 року» – присвятив батькові. Перекладає твори Гомера, Софокла, Горація, Гейне, а також «Слово о полку Ігоревім», «Краледворський рукопис» В. Ганки. В гімназії Іван Франко обстоює думку, що основою української літературної мови повинна бути мова народна. Після Дрогобича юнак їде у Львів, вступає до університету. Багато пише, стає найвпливовішою постаттю в редакції журналу «Друг». Івана Франка цікавить також філософія, політична економія, соціологія.

1877 року Іван Франко переживає перший арешт. Перед цим поліція зробила обшук на квартирі, виявивши революційну літературу. Франка звинувачують у належності до таємної соціалістичної організації. Протягом дев’яти місяців він провів у тюрмі. Відстоювання власних позицій позначалося й на матеріальних статках. Був час, коли письменник зовсім не мав коштів на проживання і змушений був мешкати у робітника Данилюка.

У квітні 1881 року Франко їде в село Нагуєвичі. Крім літературної праці, виконував і щоденну селянську роботу. Великі надії на здійснення політичних і літературних намірів покладав Франко на Київ, куди він прибув наприкінці лютого 1885 року. Зустрічі з О. Кониським і В Антоновичем не виправдали сподівань щодо видання газети. Теплий спогад залишили зустрічі з родинами Лисенків, Старицьких і Косачів. Приїхавши в Київ наступного року, Франко одружується з Ольгою Хорунжинською.

1892 року Франко виїжджає до Відня, щоб закінчити докторську дисертацію «Про Варлаама і Йоасафа» та «Притчу про однорожця». Через рік відбувся захист, Франко здобув ступінь доктора філософських наук. 1894 року трапилася нагода посісти професорську посаду кафедри історії української літератури і мови Львівського університету. Хоч пробна лекція і мала успіх, однак лідери народовців, «москвофілів», польсько-шляхетські шовіністи вдалися до наклепів і провокацій, щоб не допустити Франка до професорства. Кандидатуру письменника було забалотовано. Це не могло не засмутити Франка, але й не зупинило його подальшого духовного поступу, яким би важким він не був. Не вистачало хіба що фізичних сил.

У 1897 році Франко від перевтоми захворів. Подальші роки також були не з легких. «Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою, – писав про зустріч з І. Франком у 1905 році Михайло Коцюбинський. – В своїй убогій хаті сидів він за столом босий і плів рибацькі сіті, як бідний апостол. Плів сіті й писав поему «Мойсей». Не знаю, чи попалася риба у його сіті, але душу мою він полонив своєю поемою». 1908 року Франко знов переживає хворобу. Велика перевтома призвела до нервових розладів, контрактури обох рук і пальців. Вийти з цього стану допомогло лікування в Хорватії, на берегах Адріатичного моря.

У 1915 році здоров'я письменника різко погіршало. Весною 1916 року хворий письменник переїхав до свого будинку у Львові. Тут він склав заповіт 9 березня 1916 року, в якому всю свою рукописну спадщину і бібліотеку просив передати Науковому Товариству імені Т. Г. Шевченка

Помер І. Франко 28 травня 1916 року; поховано його на Личаківському кладовищі у Львові.

Друкована спадщина письменника сягає 50 томів «Зібрання творів». Відомий визначними творами політичної лірики: «Гімн», «Каменярі», «Товаришам із тюрми». У збірнику «Зів’яле листя», «Мій ізмарагд» переважають мотиви філософської та інтимної лірики. Автор поем «Панські жарти», «Смерть Каїна», «Похорон», «Іван Вишенський», «Мойсей», оповідань «бориславського циклу», повістей «Борислав сміється», «Захар Беркут», «Для домашнього вогнища», «Перехресні стежки» та ін. Написав драматичні твори «Сон князя Святослава», «Кам’яна душа», «Украдене щастя» та ін. Автор праць з історії та теорії літератури, перекладач творів з російської, польської, чеської, сербської, хорватської, німецької, англійської, французької, старогрецької, римської, арабської, ассиро-вавилонської та інших мов. Твори І. Франка перекладено багатьма мовами світу. Окремі поезії покладено на музику, деякі прозові твори екранізовано й інсценізовано.

Література:

 

  1. Франко І. Я. Борислав сміється : повість. Львів : Каменяр, 1975. – 247 с.
  2. Франко І. Я. Захар Беркут : [роман]. – Київ : Укр. центр духовн. культури, 1994. – 310 с.
  3. Франко І. Я. Зібрання творів : У 50 т. – Київ : Наук. думка, 1984.
  4. Франко І. Я. Оповідання. – Львів : Каменяр, 1979. – 307 с.
  5. Франко І. Я. Поезія та драматичні твори : вибране. – Львів : Каменяр, 1978. – 200 с.
  6. Франко І. Я. Твори : в 2 т. Т. 1. Поезія. – Київ : Дніпро, 1981. – 533 с.
  7. Франко І. Я. Твори : в 3 т. Т. 1. Поезiї. Поеми. – Київ : Наук. думка, 1991. – 666 с.
  8. Франко І. Я. Украдене щастя. – Харків : Фоліо, 2005. – 415 c.
  9. "Спадщина Івана Франка у світлі сьогодення" : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф., присвяч. 160-річчю від дня народж. Івана Франка (у межах реалізації наук.-дослід. проблеми "Перспективні напрями сучасної науки та освіти") 19–20 трав. 2016 р. – Слов'янськ : Вид-во Маторін Б. І., 2016. – 147 с.
  10. Бібліотека Івана Франка: науковий опис : у 4 т. – Т. 1. – 622 с.
  11. Біличенко, О. Л. Іван Якович Франко (до 160-річчя від дня народження) // Перспективні напрямки сучасної науки та освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Слов'янськ, 19–20 трав. 2016 р.). – Вип. 8, ч. 1. – С. 16–
  12. Бондаренко Г. І. Освітній досвід літературного осмислення дійсності та проблеми національної свідомості у творчості І. Франка // Перспективні напрямки сучасної науки та освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Слов'янськ, 19–20 трав. 2016 р.). – Вип. 8, ч. 2. – С. 46–
  13. Бондаренко Г. Проблеми формування морально-естетичних принципів особистості у творчості Івана Франка кінця ХІХ-початку ХХ ст. // Теоретичні й прикладні проблеми сучасної філології : зб. наук. пр. – Вип. 6. – С. 286–294.
  14. Голець І. Літературознавча і публіцистична діяльність Івана Франка // Дивослово. – 2019. – № 6. – С. 10–14.
  15. Гундорова Т. І. Невідомий Іван Франко : грані Ізмарагду. – Київ : Либідь, 2006. – 359 с.
  16. Знаний і незнаний Іван Франко // Українська мова та література. – 2016. – № 17/18. – С. 6–9.
  17. Іван Франко і світова культура : матеріали Міжнар. симп. ЮНЕСКО (Львів, 11–15 верес. 1986 р.). – Кн. 1. – 526 с.
  18. Іванишин М. Українська ідентичність у тлумаченні Івана Франка // Слово і час. – 2009. – № 2. – С.46–52.
  19. Каневська Л. Іван Франко і Михайло Драгоманов: "Неєлейно з нагоди ювілеїв" // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2012. – № 2. – С. 30–32.
  20. Карпінчук Г. Портрет Івана Франка пензля Івана Труша початку ХХ століття // Слово і час. – – № 5. – С. 54–58.
  21. Колесник П. Й. Іван Франко : літератур. портр. – Київ : Дніпро, 1964. – 173 с.
  22. Корнійчук В. "Безсмертний животвір" Івана Франка ( парадигми й модуси художності ) // Слово і час. – 2009. – № 4. – С. 3–11.
  23. Корнійчук В. "Якби ти знав, як много важить слово..." Новаторство лірики Івана Франка // Дивослово. – 2016. – № 7/8. – С. 51–55.
  24. Легкий М. Проза Івана Франка як психобуттєвий та соціокультурний феномен. Загальні зауваги // Слово і час. – 2019. – № 2. – С. 12–25.
  25. Лисенко Н. В. Філософія та література: діалектика взаємодії в творчості І. Франка // Перспективні напрямки сучасної науки та освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Слов'янськ, 19–20 трав. 2016 р.). – Вип. 8, ч. 2. – С. 120–
  26. Лінійчук Т. Іван Франко і зарубіжна література // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – – № 7/8. – С. 26–29.
  27. Маценко, Ж. Духовність: невідомі погляди найвідоміших постатей. Тарас Шевченко та Іван Франко // Психолог. – 2017. – № 21/22. – С. 18–19.
  28. Микитюк В. Педагогічний роман про Івана Франка // Дивослово. – 2019. – № 2. – С. 60–64.
  29. Микитюк В. Позакурікулярна педагогічна діяльність Івана Франка // Дивослово. – 2010. – № 9. – С. 56–61.
  30. Молчанова В. Біблійні мотиви та образи в українській літературі. Поема "Мойсей" Івана Франка // Дивослово. – 2016. – № 7/8. – С. 63–68.
  31. Нахлік Є. Іван Франко: від Каменяра до Мойсея // Дивослово. – 2016. – № 7/8. – С. 42–44.
  32. Нестеренко П. У вінок Каменяреві. Іван Франко у книжковій графіці // Слово і час. – – № 5. – С. 58–64.
  33. Охріменко Т. Іван Франко і його сонети // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2010. – № 7/8. – С. 50–51.
  34. Павличко Д. В. Іван Франко – будівничий української державності : есе. – Київ : Веселка, 2008. – 39 с.
  35. Приходько І. Ф. Своєрідність поетики малої прози І. Франка // Вивчаємо українську мову та літературу. – – № 34/36. – С. 72–80.
  36. Пудло Д. С. Життя й творчість Івана Франка. 10 клас // Вивчаємо українську мову та літературу. – – № 22/24. – С. 52–65.
  37. Пустова Ф. Д. Іван Франко – історик української літератури : [монографія]. – Київ : Вища школа, 1989. – 145 с.
  38. Рудницький Л. І. Світовий код українського письменства : вибр. літературознав. ст. й дослідж. – Івано-Франківськ : Вид-во Прикарпат. нац. ун-ту ім. В. Стефаника, 2010. – 332 с.
  39. Сіробаба, М. В. Іван Франко і релігія // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии : науч.-метод. сб. – (Вып. 8). – С. 185–188.
  40. Смольницька О. Перекладацька діяльність І. Франка: компаративістський аналіз архетипних систем давньоукраїнського та скандинавського мислення // Слово і час. – 2010. – № 1. – С. 81–86.
  41. Сорочинська С. Значення творчості Івана Франка в контексті світової літератури : матеріали до уроку в 10-му класі // Українська мова та література. – 2009. – № 39. – С. 5–8.
  42. Спогади про Івана Франка. – Київ : Дніпро, 1981. – 413 с.
  43. Степанишин Б. І. Вивчення творчості Івана Франка в школі: на допомогу вчителю. – Київ : Рад. школа, 1966. – 224 с.
  44. Чернуха В. Каменяр золотого мосту між народами // Зарубіжна література "ШС". – – № 9. – С. 9–26.
  45. Штонь Г. Лірична складова поезії Івана Франка. Теоретико-літературний та духовний виміри // Слово і час. – 2009. – № 6. – С. 54–67.
  46. Юзюк К. С. Філософія та література: діалектика взаємодії в системі генерики та генелогічної свідомості Івана Франка // Перспективні напрямки сучасної науки та освіти : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. викладачів і студентів ДДПУ (м. Слов'янськ, 22–24 трав. 2018 р.). – Вип. 10, ч. 3. – С. 128–131.