Марсель Пруст – французький письменник, есеїст та критик, що здобув світове визнання як автор роману-епопеї "У пошуках втраченого часу", одного з найвизначніших творів світової літератури двадцятого століття.

Письменник народився 10 липня 1871 у Парижі. Батько – Адрієн Пруст – відомий респектабельний лікар, який викладав медицину в університеті, мати – Жанна Вейль – єврейка за походженням, дочка багатого біржового маклера. З дев'ятирічного віку Пруст жорстоко страждав від астми (ця хвороба буде супроводжувати його упродовж всього життя і сформує своєрідний замкнутий характер письменника).

У 1882 році Пруст вступив до ліцею Кондорсе. Випускні іспити на звання бакалавра він здав в липні 1889 року, і був особливо відзначений за твір з французької. Незабаром Пруст став відвідувати модні літературні та художні салони. Навчався на юридичному факультеті Сорбонни, але курсу не закінчив. Вів відділ салонної хроніки в газеті «Фігаро».

З листопада 1889 року Пруст протягом року проходив військову службу в Орлеані. У червні 1895 року вступив на роботу в бібліотеку Мазаріні, але тут же взяв відпустку «за свій рахунок», який безперервно продовжував до 1900 року. У початку 1892 року Пруст з друзями заснував журнал «Бенкет».

У 1894 році він опублікував книгу віршів у прозі в декадентському стилі. Книга залишилася майже непоміченою, а Пруст знайшов репутацію світської людини і дилетанта. У 1895 році Пруст почав писати великий роман, багато сюжетні лінії якого були повторені в «Пошуках». Це був «Жан Сантей», робота над яким перервалася в 1899 році і була остаточно припинена.

У 1896 році Пруст видав збірку новел «Втіхи та дні». Поет і романіст Жан Лоррен зустрів книгу розгромною рецензією, що стала причиною дуелі між письменником і критиком. Дуель відбулася в лютому 1897 року в південно-західному передмісті Парижа Медоне. Секундантом з боку Пруста був його друг, художник-імпресіоніст Жан Беро.

У 1904–1906 роках Пруст випустив переклади книг англійського художнього критика Джона Раскіна «Біблія Ам’єна» і «Сезам і лілії».

Близько 1907 року він почав роботу над основним своїм твором – «В пошуках втраченого часу». До кінця 1911 року перша версія «Пошуків» була завершена. У ній було три частини ( «Втрачений час», «У затінку дівчат-квіток» та «Знайдений час»), книга повинна була вміститися в двох об’ємистих томах.

Роман «У напрямку до Свана» вийшов в листопаді 1913 року і був зустрінутий прохолодно і читачами, і критикою. Хоча Пруст вважав, що в 1918 році він завершив книгу, він продовжував посилено працювати і справляти її до останнього дня свого життя.

За роман «Під затінку дівчат-квіток» 10 грудня 1919 року Прустом була присуджена Гонкурівська премія. Українською роман був перекладений Анатолем Перепадею та публікувався у видавництві " Юніверс" з 1997 по 2002 рік.

Восени 1922 року, повертаючись із гостин, письменник застудився і захворів бронхітом. У листопаді бронхіт перейшов в запалення легенів.

Марсель Пруст помер в Парижі 18 листопада 1922 року. Похований на кладовищі Пер-Лашез.

Література:

1. Лекции по зарубежной литературе ХХ века : для филол. фак. СГПУ. – Славянск : Вид-во Б. І. Маторіна, 2002. – 116 с.
2. Луков В. А. История литературы : зарубеж. лит. от истоков до наших дней. – М.: Асаdemia, 2003. – 511 с.
3. Моруа А. Литературные портреты : пер. с фр. – Ростов н/Д.: Феникс, 1997. – 510 с.
4. Пруст М. В поисках утраченного времени. – СПб : Кристалл, 2000. – 1135 с.
5. Пруст М. В сторону Свана : роман. – СПб : Азбука, 2000. – 633 с.
6. Пруст М. Пленница : [роман]. – М.: Худож. лит., 1992. – 432 с.
7. Пруст М. Три письма // Иностранная литература. – – № 3. – С. 272–281.
8. Сучков Б. Л. Лики времени : ст. о писателях и лит. процессе : [в 2 т.]. – Т. 2. – М.: Худож. лит., 1976. – 367 с.