Віктор Платонович Некрасов – російський письменник українського походження, дисидент і емігрант, лауреат Сталінської премії. Він народився 4 (17) червня 1911 р. у Києві, в родині банківського службовця та лікаря. Після школи вступив до Київського будівельного інституту, який закінчив 1936 р. 1937 р. закінчив студію при київському театрі Російської драми. До початку війни працював інженером, пізніше – актором та театральним художником.

З серпня 1941 р. служив на посаді полкового інженера, заступника командира саперного батальйону на території України, у Сталінграді, у Польщі. Був двічі поранений, після чого демобілізувався.

У 1946 р. у журналі “Знамя” було опубліковано повість “В окопах Сталинграда” (журнальна назва “Сталинград”). Високо оцінена О. Твардовським, О. Платоновим. Вона принесла письменникові справжню славу: перевидана загальним тиражем в кілька мільйонів примірників, переведена на 36 мов. За цю книгу, після її прочитання Йосипом Сталіним, Віктор Некрасов отримав в 1947 році Сталінську премію 2-го ступеня. За мотивами повісті і за сценарієм Некрасова в 1956 році був знятий фільм "Солдати", відзначений премією Всесоюзного кінофестивалю (в цьому фільмі зіграв одну зі своїх перших великих кіноролей Інокентій Смоктуновський).

У 1960-і роки письменник відвідав Італію, США і Францію. Свої враження він описав у нарисах, за які в розгромної статті Мелорі Стуруа "Турист з паличкою" був звинувачений в "низькопоклонстві перед Заходом".

 Після того, як Некрасов видав нариси “По обе стороны океана”, де описував свою закордонну подорож (1962 р.), М. Хрущов заявив, що автору такого твору не місце у партії. Відтоді почалося систематичне переслідування письменника. Після того, як в "Новом мире" (1967, № 8) був опублікований нарис В. П. Некрасова "Дім Турбіних", люди потягнулися до цього будинку. Будинок називають не за прізвищем автора Михайла Булгакова, а на прізвище його героїв. Будинок став сучасної легендою Андріївського узвозу.

1969 р. Віктор Некрасов виступив на мітингу в дні відзначення річниці масових розстрілів у Бабиному Ярі, підкресливши необхідність увічнення пам’яті тисяч жертв з числа єврейського населення Києва. І все-таки пам'ятник у Бабиному Яру було встановлено, і в цьому чимала заслуга письменника.

Того ж року він підписав колективного листа, спрямованого на захист В’ячеслава Чорновола.

У 1972 р. Некрасова було виключено з партії та Спілки письменників з формулюванням “за те, що дозволив собі мати власну думку, яка не співпадає з лінією партії”. Після обшуку та численних допитів у КДБ його поставили перед вибором: еміграція або заслання. 1974 р. Віктор Некрасов виїхав за кордон, а 1979 р. його позбавили радянського громадянства.

Остання в СРСР книга Некрасова – "У житті і в листах" вийшла в 1971 році. Після цього на видання його нових книг було накладено негласну заборону, а потім з бібліотек стали вилучатися і всі його книги.

Останні роки Некрасова пройшли у Парижі; письменник був нагороджений Орденом Почесного легіону.

Помер Віктор Платонович Некрасов у Парижі 3 вересня 1987 р. Похований на російському кладовищі Сент-Жане’єв-де-Буа.

Найбільш відомі твори письменника: “В окопах Сталинграда” (1946 р.), “В родном городе” (1954 р.), “Кира Георгиевна” (1961 р.), “По обе стороны океана” (1962), “Месяц во Франции” (1965 р.), “Записки зеваки” (1975 р.), “Саперлипопет, или Если бы да кабы, да во рту росли грибы” (1983 р.) “Маленькая печальная повесть” (1986 р.).

Два твори Некрасова було екранізовано: “В окопах Сталинграда” – фільм “Солдаты” (1957 р., режисер О. Іванов) та “В родном городе” – фільм “Город зажигает огни” (1958 р., режисер В. Венгеров).

Література:

1. Большой энциклопедический словарь.– М. : Астрель, 2005. – С. 725.
2. Галактика «Україна». Українська діаспора: видатні постаті. – К. : КИТ, 2007. – 436 с.
3. Гера­си­мо­ваГ. П. Некрасов Віктор Платонович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – К. : Наукова думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С.  – 728 с. : іл.
4. Некрасов В. П. Написано карандашом : повести, рассказы, путевые заметки / В. П. Некрасов ; [сост. и вступ. ст. М. Н. Пархомова]. – Киев : Дніпро, 1990. – 700 с. : портр.
5. Озерова Н. Г. Українські культуреми в текстах Віктора Некрасова / Н. Г. Озерова. // Мовознавство (НАНУ). – Київ. – 2009. – № 3/4. – С. 112–117.
6. Перевалова С. В. Сталинград – " пылающий адрес войны". Русская литература о Сталинградской битве / С. В. Перевалова. // Литература в школе. – 2009. – № 4. – С. 8–13.
7. Рогозовська Т. А., Павленко Ю. В. Віктор Платонович Некрасов. Кияни. Біографічний словник. – К. : Фенікс, 2004. – С. 279.