Алчевська Христина Данилівна – педагог, діячка народної освіти, письменниця, публіцист. Дружина Олексія Алчевського, мати Григорія, Миколи, Івана та Христини Алчевських. Х. Д. Алчевська народилася 16 квітня 1841 року в освіченій дворянській родині Журавльових у містечку Борзна Чернігівської губернії.
Згодом, коли родина перебралася до Курська, куди перевели на службу батька Христини Данилівни, вона вперше спробує себе в якості педагога, взявшись навчати грамоті селянських дітей. У 18-річному віці стала кореспонденткою «Колокола» О. Герцена. На початку 1860-х Христина Алчевська виходить заміж і переїздить до Харкова.
У 1862 році вона заснувала харківську жіночу недільну школу, в якій викладала. Після закриття (1863) недільних шкіл проводила заняття вдома.
Школа Алчевської працювала на нелегальному становищі. Вечорами збирались групки учениць по 10-12 осіб, з якими вела заняття сама Христина Данилівна – інші боялись. Лише згодом до подвижниці приєдналися ще три вчительки. За два роки число учениць виросло до 50, а вчительок – до 10. У 1864 році вийшло «Положення про початкові навчальні заклади», до яких, зокрема, віднесли й недільні школи. Проте лише у березні 1870 року школа Алчевської здобула легальний статус. Педагоги намагалися дати ученицям більше, ніж давала звичайна початкова школа. Так, у закладі Христини Алчевської подавалися відомості з географії, природознавства, фізики, гігієни, літератури та, навіть, вкрай екзотичних, як для імперського періоду в Україні, предметів: української історії й культури. У 1879 році на власні кошти Христина Алчевська збудувала однокласну земську школу в селі Олексіївка Катеринославської губернії. У цьому закладі згодом вчителювали Марія та Борис Грінченки.
Школа Алчевської стала взірцем і методичним центром недільних шкіл у Росії (була єдиною школою із 300, що мала власне приміщення; нині тут виставковий зал Харківського художнього музею; на будинку встановлено меморіальну дошку). Брала активну участь у роботі гуртка «Громада», заснованого Олексієм Алчевським. У своїй харківській садибі разом з чоловіком установила погруддя Тараса Шевченка (1899) роботи петербургського скульптора В. Беклемішева. Це був перший в Україні пам’ятник Кобзарю.
За час існування недільної школи у Харкові в її стінах здобуло початкову освіту більше 17 тисяч жінок. Вона організувала громадську комісію з науковців Харкова, Києва та інших міст, яка вперше склала систематичний трирічний курс для навчання дорослих. Цей курс, що охоплював, окрім навчання елементарної грамотності, вивчення географії, історії, правознавства, став основою «Книги взрослых», 1-й рік (1899) мав 16 видань; 2-й (1900) – 12 видань; 3-й (1990) – 9 видань.
Христина Алчевська – автор мемуарів «Передуманое и пережитое» (Москва, 1912) та упорядник «Каталогу книг» і «Програм викладання у недільних школах». 1890– 1900 – учасниця педагогічних виставок у Парижі, а в 1895–96 – у Москві та Нижньому Новгороді. У 1895– 1906 Алчевська друкувалася в журналі «Русская школа». Співпрацювала з прогресивними рос. газетами «Школа и жизнь», де надруковано її стаття «Школьные праздники», у якій ішлося про ставлення до народної творчості і літератури в школі. Вона також автор багатьох статей у журналі «Русская мысль», «Вестник Европы», «Северный вестник». 1912 у журналі «Рідний край» Олени Пчілки надруковано опис відзначення в недільній школі 50-річчя від дня смерті Тараса Шевченка, під заголовком «Шевченкове свято в школі (Із щоденника учительки недільної школи)». У журналі «Детское чтение» Алчевська друкувала власні оповідання. Зустрічалася й листувалася з І. Франком, М. Павликом, Л. Толстим, Ф. Достоєвським, І. Тургенєвим, А. Чеховим, В. Короленком.
Сама Христина Данилівна Алчевська удостоїлася ще за життя визнання своєї праці не лише на батьківщині, але й далеко за її межами. Вона була обрана віце-президентом Міжнародної ліги освіти, Почесною громадянкою Харкова, їй було присуджено Золоті медалі Петербурзького та Московського університетів, а складений нею покажчик за назвою «Що читати народові?» (1884–1906) був відзначений найвищими нагородами на міжнародних виставках у Парижі, Антверпені та Чикаго.
Поміж вчителюванням Христина Алчевська виростила п’ятьох дітей, серед яких і гордість української культури – співаки, композитори та літератори.
Померла просвітителька українського народу 15 серпня 1920 року у Харкові, де й похована.
Література:
- Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ– перша третина ХХ ст.). – Львів : Світ, 2003. – 611 с.
- Історія світової та української культури : підручник для вищ. закл. освіти. – Київ : Літера, 2000. – 463 с.
- Карачурин Ф. С. Вклад Христины Даниловны Алчевской в культуру, образование и литературу Украины // Русский язык и литература в школах Украины. – 2010. – № 7. – С. 38–
- Массовер Г. Родина Алчевських на бібліотечній та видавничій ниві // Вісник книжкової палати. – 2012. – № 6. – С. 31–33.
- Мельниченко Л. Світ поезії Христі Алчевської // Дивослово. – 2017. – № 9. – С. 28–32.
- Персоналії в історії національної педагогіки: 22 видатних українських педагоги : підруч. для вищ. навч. закл. – Київ : Професіонал, 2004. – 575 с.
- Погребенник В. Гуцульщина в наддніпрянській поезії (на матеріалі творів Лесі Українки, Христини Алчевської, Олександра Олеся) // Українська література в загальноосвітній школі. – 2009. – № 11. – С. 28–30.
- Розумний А. Христина Алчевська: "Мене не викреслите..." // Школа. – – № 1. – С. 82–91.
- Сисоєва С. О. Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навч. посiб. для вищ. навч. закл. – Київ : ЦУЛ, 2003. – 307 с.
- Українки в історії. – Київ : Либідь, 2004. – 326 с.
- Хавіна С. Я. "Вільна пісня моя...". Творчість Христини Алчевської в контексті української літератури кінця XIX – початку XX ст. // Вивчаємо українську мову та літературу. – – № 16/18. – С. 51–60.
- Дроздовська О. Р. Алчевська Христина Данилівна // Енциклопедія Сучасної України : електронна версія [веб-сайт] / гол. редкол.: І.М. Дзюба, А.І. Жуковський, М.Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. URL: http://esu.com.ua/search_articles.php?id=43864