Художні твори, як давні, так і сучасні, виховують розум,
розвивають уяву і дарують дітям ключі від таємниць світу.

Дж. Родарі

РОДАРІ, Джанні (Rodari, Gianni – 23.10.1920, Оменья – 14.04.1980, Рим) – італійський письменник. Майбутній літератор рано втратив батька: власник невеликої пекарні Джузеппе помер, коли синові було близько 10. Щоби прогодувати родину, мати наймається служницею до багатого будинку.

У дитинстві Родарі часто хворів, але вже з раннього віку стало ясно, що хлопчикові подобається творчість: він із задоволенням малював, грав на скрипці, писав вірші та багато читав. Він мріяв стати художником, потім захоплювався музикою, а пізніше мріяв стати винахідником іграшок. І не звичайних, а зовсім нових, неймовірних, які б змогли бути цікавими дуже довго. Джанні 3 роки присвятив грі на скрипці. Грошей на навчання не було, тому Родарі навчався в духовній семінарії, бо там учнів і годували, і одягали.

У 17 років почав викладати в початкових класах місцевих сільських шкіл. Йому подобалося працювати з дітьми, придумувати для своїх учнів кумедні та повчальні історії.

Через стан здоров'я під час Другої світової війни Родарі звільняють від призову до армії. Скрута змушує його піти на роботу до одного з відділень фашистської партії. Після загибелі 2 друзів і брата Чезаре у нацистському концтаборі Джанні розриває з фашистами, долучається до італійської компартії, бере участь у Русі опору.

1948-го 28-річний Джанні Родарі працював у міланській "Уніті" – газеті італійської компартії. Дізнавшись, що молодий журналіст учителював у початкових класах, головний редактор видання запропонував йому вести в недільних номерах дитячу рубрику. На той час в Італії для малих видавали "книжки-карамельки" – казочки про пригоди янголяток і рожевих жирафів. Та Джанні вважав, що дітям робітників потрібні були казки, які б розповідали їм про працю, навчання, справжнє життя.

"Я брав участь у демонстраціях проти війни, у боротьбі за волю. Коли живеш серед усього цього, неможливо говорити тільки про квіточки й мильні бульки. Не виходить".

Якось до редакції надійшов лист від однієї жінки. "Я живу в темному й сирому підвалі, уже багато років у нас немає домівки, – писала вона. – У цьому підвалі росте мій синочок, його звати Чиччо. Напиши для нього віршика". І Джанні написав пісеньку про Чиччо, а тоді ще багато віршів про знедолених дітей.

У 1951-го з'явилася його перша казка "Пригоди Чиполліно". Кмітливий і веселий хлопчик-цибулинка та його друзі влаштовують у своїй фруктово-овочевій країні соціалістичну революцію та перемагають експлуататорів. Після публікації повісті-казки Родарі продовжував писати про Цибуліно. У журналі «Піоньєре» письменник регулярно розповідав про нові пригоди хлопчика-цибулинки на вулицях італійських міст. У подібному стилі написані й інші повісті-казки Родарі, у тому числі «Казки по телефону» («Fscvole al telefono», 1962). У повісті-казці «Подорож Блакитної Стріли» читач потрапляє у світ ляльок, що прагнуть принести радість бідним дітям. Одночасно відбувається багато цікавих подій. При цьому Родарі не лише розважає, а й говорить про такі важливі поняття, як дружба, справедливість, доброта. Побутова реалістична повість «Маленькі волоцюги» і казкова повість «Джельсоміно в Країні брехунів» розповідають про непросте життя мешканців Південної Італії.

Своєю широкою популярністю Родарі зобов'язаний, насамперед, Самуїлу Маршаку, який зробив перший переклад "Пригод Чиполліно" російською мовою. Донька письменника, яку він брав із собою під час поїздок до СРСР, дуже зраділа, побачивши героїв батькових казок у вітрині "Дитячого світу". 1967-го літератора визнали найкращим письменником Італії, а 1970-го він отримав найпрестижнішу премію Ханса Крістіана Андерсена та став всесвітньо відомим. 1973-го в СРСР екранізували "Пригоди Чиполіно". В одній із епізодичних ролей знявся сам автор.

Як писав Джанні Родарі у своїй єдиній книжці для дорослих ("Граматика фантазії"), "у дійсність можна увійти з головного входу, а можна влізти в неї – і це куди забавніше – через кватирку". Сам він так завжди і робив.

В останні роки свого життя він вже нічого не писав, але продовжував активно займатися просвітницькою роботою серед дітей. Помер видатний казкар під час операції 14 квітня 1980-го.

Джанні Родарі в своїх казках завжди залишав можливість читачеві додумати закінчення історії на власний розсуд. Твори Джанні Родарі – це казки нового часу, але, як і у фольклорі, у них добро перемагає зло, а читач отримує цінний урок.

Література:

1. Родарі Д. Пригоди Цибуліно : повість-казка. – К. : Школа, 2003. – 282 с.
2. Казкар з Італії. До 90-річчя Джанні Родарі (1920–1980) // Зарубіжна література "ШС". – 2010. – № 39/40. – С. 25–
3. Тетеріна О. Володар світу фантазій // Зарубіжна література "ШС". – 2010. – № 39/40. – С. 28–
4. Григоренко О. П. Урок з вивчення збірки Дж. Родарі "Казки по телефону" // Зарубіжна література в школах України. – – № 10. – С. 39–41.
5. Тіхомірова О. Пізнаємо світ разом із Джанні Родарі. За віршем "Листівки з видами міст". Урок світової літератури, 6 клас // Всесвітня література в сучасній школі. – – № 4. – С. 15–17.
6. Губич Г. Джанні Родарі. "Листівки з видами міст". Широта світу та його сприйняття ліричним героєм вірша. 6-й клас // Зарубіжна література "ШС". – – № 2. – С. 39–42.
7. Юхновська Н. Методичне трансформування "Граматики фантазії" Джанні Родарі в сучасний урок зарубіжної літератури. Із досвіду роботи // Всесвітня література в сучасній школі. – – № 1. – С. 11–17.
8. Носова Н. "Світом мандруй, та додому повертайся". За віршем Дж. Родарі "Листівки з видами міст" // Всесвітня література в сучасній школі. – – № 3. – С. 28–30.