“Епоха, в котру довелося мені впірнути з головою,

є сувора і непомильна вказівка

всього мого існування і всієї моєї праці”.

М. Л. Кропивницький

Багатовікова історія України рясніє іменами видатних діячів найрізноманітніших галузей культури: живопис, література, музика і, звісно ж, театральне мистецтво. До таких діячів належить і наш земляк, корифей українського театру, Марко Лукич Кропивницький.

Марко Кропивницький народився в селі Бежбайраки на Херсонщині (тепер Новоукраїнський район Кіровоградської області) у сім’ї управителя садиби поміщика, проте ця посада не гарантувала ні моральної, ні матеріальної стійкості його сім’ї.

Дитинство Кропивницького мало чим відрізнялося від життя селянських дітей, хоча освіту він усе ж здобув: спочатку вчився уприватній школі шляхтича Рудковського, а потім у Єлисаветградському училищі. Систематично отримувати знання Марко почав лише у Бобринецькій повітовій школі, яку юнак закінчив із похвальним листом.

Провідником до світу прекрасного стала мати хлопця: саме вона вчила його музики, розучувала з ним різні вокальні партії. У цей час Кропивницький став учасником аматорського гуртка, у якому ставили п’єси українських і російських драматургів.

Після скасування заборони українського театру, почали виникати українські трупи – у Києві, Харкові, Одесі. Та робота в них не задовольняла Марка Кропивницького, який прагнув кардинальних змін у сценічній творчості. У 1882 році він організовує свою трупу, яка приблизно через рік зливається з трупою Михайла Старицького, де Кропивницький стає провідним режисером. Саме Марко Лукич першим приніс в український театр принципи професійної режисури і сам зіграв безліч яскравих образів.

У своїх творах Кропивницький виступив новатором жанру соціально-психологічної драми і трагікомедії, адже прагнув, щоб українці не лише сміялися у театрі, але і міркувати, а можливо, й плакали, над серйозними проблемами. Написав понад 40 українських п’єс. Серед найвідоміших: «Дай серцю волю – заведе в неволю», «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук», «По ревізії», «Олеся», «Замулені джерела», «Дві сім’ї».

Навіть в останні роки життя, змушений через різке погіршення стану здоров’я оселитись на хуторі Затишок, Кропивницький досить часто виїжджав брати участь у спектаклях, продовжував писати п’єси, намагаючись порушувати найзлободенніші, найгостріші теми тогочасного життя.

У одному з останніх листів він мріє про ті часи, коли правда здолає кривду і можна буде “хоч разочок дихнуть вільним повітрям, почути вільний спів “Марсельєзи”. Кропивницький клопочеться про організацію школи для селян та їхніх дітей, створює дві дитячі п’єси та працює над їх постановкою в себе на хуторі.

Усе життя Кропивницький боровся проти тенденції трактувати його мову як «южнорусский диалект», а український народ – як «плем’я».

Помер видатний діяч української культури 21 квітня 1910 року по дорозі з Одеси, де був на гастролях. Похований у Харкові.

Створений ним театр протягом кількох десятиліть був, мабуть, єдиним публічним осередком культурного життя нації. Батьком українського театру Кропивницького охрестили сучасники, а не нащадки, що свідчить про пошану до цієї непересічної особистості і його діяльності: «Такої чистої, блискучої всіма блесками поезії і гумору народної мови не у многих писателів случиться подибати. Широкою струєю пливе мова в драмах Кропивницького. Автор, очевидно, сам знає свій дар слова і любується переливами його чудових красок і блесків», – зазначав Іван Франко.

Величну силу таланту Кропивницького визнавали не лише українці, а й представники країни, яка навіть у ті далекі часи хотіла підібгати під себе українську культуру. Так, Костянтин Станіславський говорив: “Такі українські актори, як Кропивницький, Саксаганський, Заньковецька, Садовський – блискуча плеяда майстрів української сцени, імена яких увійшли золотими літерами на скрижалі історії світового мистецтва”.

Література:

1. Буряк О. Художньо-стильові особливості драм Марка Кропивницького // Дивослово. – – № 7/8. – С. 61–65.
2. Гаджилова Г. Українська драматургія 60-70 років ХІХ століття: концепт "Не судилось" // Українська література в загальноосвітній школі. – – № 10. – С. 30–32.
3. Корифей українського театру [до 175-річчя Марка Кропивницького] // Позакласний час. – – № 4. – С. 14.
4. Кропивницький М. Л. Вибрані твори. – Київ : Дніпро. – – 303 с.
5. Кропивницький М. Л. П'єси. – Київ : Дніпро. – – 447 с.
6. Негодяєва С. Становлення національного театру: мистецька рефлексія Марка Кропивницького. // Українська література в загальноосвітній школі. – – № 10. – С. 27–29.
7. Носатюк В. В. Український театр корифеїв. 10 клас. // Вивчаємо українську мову та літературу. – – № 7/8. – С. 49–54.
8. Романишина Н. Методичний аспект вивчення творчості письменника, відомого одночасно як драматург і прозаїк. //Українська мова і література в школі. – 2010 . – № 7. – С. 31–35.