Еміль Золя народився 2 квітня 1840 в Парижі в італійсько-французькій родині. Своє дитинство і шкільний період Еміль провів в Екс-ан-Провансі. Коли йому ще не виповнилося 7 років, помер батько і сім’я опинилася в непростому фінансовому становищі, і він з матір’ю повернувся в Париж.

На початку 1862 Еміль влаштовується на роботу у видавництво «Ашет». Багато читає, пише, заводить знайомство з популярними письменниками, пробує себе в прозі та поезії. У видавництві Золя пропрацював близько 4 років і звільнився, щоб більше писати. І в 1864 р він видає дебютну книгу «Казки Нінон», яка об’єднала оповідання різних років. Пише романи «Сповідь Клода», «Заповіт померлої», «Марсельські таємниці», де показує історії піднесеної любові, протиставлення реальності і мрії, передає характер ідеального героя. Роман «Сповідь Клода» принесла довгоочікувану популярність письменникові.

Приблизно в 1868 році у Еміля виникла ідея написання серії романів, які були б присвячені одній родині – Ругон-Маккарі. Долі цих людей досліджували кілька поколінь. Перші книги із серії не надто зацікавили читачів, але 7 том «Пастка» був приречений на великий успіх. Він не тільки примножив славу Золя, але і його статки. І всі наступні романи серії шанувальники творчості цього французького письменника зустріли з величезним ентузіазмом.

Двадцять томів великого циклу «Ругон-Маккари» – це найголовніше літературне досягнення Золя. Але раніше він ще встиг написати «Терезу Ракен». Після свого приголомшуючого успіху Еміль видав ще 2 цикли: «Три міста» – «Лурд», «Рим», «Париж»; а також «Чотири Євангелія» (всього було 3 томи). Таким чином Золя став першим романістом, який створив серію книг про членів однієї родини. Сам письменник, називаючи причини вибору такої структури циклу, стверджував, що хотів продемонструвати дію законів спадковості.

У цей період естетичні та політичні погляди Золя остаточно формуються. Республіканець і демократ співпрацює з опозиційною пресою, пише і поширює статті, що викривають французьку воєнщину і реакційний режим Наполеона. Коли Золя втрутився в скандальну справу Дрейфуса, це стало сенсацією. Еміль був переконаний, що офіцера французького генерального штабу Альфреда Дрейфуса, який за національністю був євреєм, в 1894 р несправедливо засудили за продаж військових секретів Німеччині. Так письменник викрив армійське керівництво, вказавши на їх відповідальність за судову помилку. Золя оформив свою позицію у вигляді відкритого листа і з заголовком «Я звинувачую» послав його президенту республіки. За наклеп літератора засудили до року в’язниці. Але Еміль втік до Англії і повернувся на батьківщину в 1899 році, коли Дрейфуса виправдали.

28 вересня 1902 письменник через нещасний випадок помер у власній паризькій квартирі. Він отруївся чадним газом. Але, швидше за все, це підлаштували його політичні вороги. Еміль Золя був пристрасним захисником гуманізму і демократії, за що і поплатився своїм життям.

Джерело: https://dovidka.biz.ua/emil-zolya-biografiya-skorocheno/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Література:

1. Золя Є. Карьера Ругонов. – М.: Худ. лит., 1979. – 524 с.
2. Золя Э. Западня. Жерминаль : романы : пер. с фр. – М.: Худ. лит., 1988. – 783 с.
3. Золя Э. Дамское счастье : роман. – Днепропетровск : Пороги, 1992. – 411 с.
4. Золя Е. Твори : в 2 т. – Київ : Дніпро, 1988.
5. Наливайко Д. Еміль Золя (1840–1902) // Зарубіжна література «ШС». – 2009. – № 41. – С. 15–24.
6. Олексієнко О. У співавторстві з учнями. Матеріали до вивчення твору Е. Золя «Кар’єра Ругонів» // Всесвітня література в сучасній школі. – 2013.– № 3. – С. 45–50.
7. Пронкевич О. Батько французького натуралізму. Матеріали до уроків за творчістю Еміля Золя (1840–1902). 10 клас // Всесвітня література в сучасній школі. –2011. – № 4. – С. 39–45.
8. Слободянюк О. «Єдине щастя в житті – це постійно прагнення вперед (Е. Золя) // Зарубіжна література «ШС». – 2011. – № 11. – С. 3-19.