Український письменник Г. М. Тютюнник народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району а Полтавщині.
З 1938 р. – студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалося в пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця.
Після воєнні роки був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірку оповідань «Зоряні межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника; світ побачив його збірку поезій воєнного часу «Журавлині ключі», який був написаний у 1963 р.
Роман Григорія Тютюнника «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття.
Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.
Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.
Український письменник — Тютюнник Григір Михайлович (1931—1980) доводиться йому молодшим братом по батькові. Брати Григорій і Григір Тютюнники отримали одне й те саме ім'я Григорій через випадковий збіг обставин. Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (Їгорем). Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив за здоров'я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім'я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли Їгору-Григорію було вже років п'ятнадцять – на той час у Михайла Тютюнника у новій сім'ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором.
Джерело: https://ukrclassic.com.ua/katalog/t/tyutyunnik-grigorij/962-grigorijtyutyunnik-biografiya Бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua
Література:
- Тютюнник Г. М. Вир : роман. – Київ : Дніпро, 1979. – 591 с.
- Тютюнник Г. М. Водоворот : роман. – Київ : Дніпро, 1990. – 455 с.
- Герасимова Г. П. Тютюнник Григорій Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. В. А. Смолій та ін.; Ін-т історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2013. – Т. 10: Т–Я. – С. 194.