І серце в путь мене веде, і я не йти – не можу…

М. Бажан

Микола Бажан народився 9 жовтня 1904 року у м. Кам’янці-Подільскому на Хмельниччині в родині військового топографа. Дитинство та юність поета минули спочатку в Кам’янці-Подільскому, а потім в Умані – старовинних українських містечках з багатою історією. Навчався в Уманській чоловічій гімназії, згодом у Кооперативному інституті та Інституті зовнішніх зносин у Києві. Проте жоден з цих навчальних закладів не закінчив: перший через нелюбов до комерції, другий – у зв’язку з його закриттям. Перший вірш „Хай море зрадливе хвилює” написав у 15-річному віці. Перша рукописна збірка віршів „Контрасти настрою” з присвятою „Моїй мамі” датована 1920–1921 рр. В цих поезіях звучить не тільки згадка про далекий гуркіт гармат, а й хлоп’ячі переживання, пов’язані з першою закоханістю та гіркими розчаруваннями.

В літературне життя Миколу Бажана вводить лідер українських футуристів Михайль Семенко. Та більший вплив на юнака мали, мабуть, експресіоністичні вистави Л. Курбаса в „Березолі”, а пізніше О. Довженко, з яким Бажан познайомився в ВУФКУ (Всеукраїнське фотокіноуправління).

На межі 20–30-х рр. М. Бажан переживає творче піднесення. Одна за одною виходять збірки поезій „17-й патруль” (1926), „Різьблена тінь” (1927), „Будівлі” (1929). Твори вирізнялися пристрасною патетикою, багатою лексикою, прагненням осмислити минуле України в контексті світової історії. Підданий гострій критиці за відхід від революційної тематики, М. Бажан у поемі „Гофманова ніч” (1929) розкриває трагедію безсилля митця у ворожому для нього оточенні.

В цей час М. П. Бажан багато сил і часу віддає наймолодшому з українських мистецтв – кіномистецтву (у 20–30-і рр. він автор понад 10 сценаріїв художніх і документальних фільмів, редактор журналу „Кіно”).

У 1929-1930 рр. створює епохальні твори „Гетто в Умані” та „Сліпці” (до нас дійшло тільки 2 частини цього твору). Після публікації 1-ї частини поеми „Сліпці”, де поет пророкував майбутнє відродження України, подальше друкування її було заборонено, автор затаврований комуністичною критикою як „націоналіст”.

На початку 30-х рр. кінематографічні зацікавлення відтісняються мистецтвом художнього перекладу. В життя поета на довгі роки ввійшла Грузія, там він знайшов чимало друзів, грузинська тема простежується в багатьох його творах. Грузія увінчала його премією Шота Руставелі, відзначила званням „Заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР” за неперевершені переклади „Витязя в тигровій шкурі” та „Давитіані” Д. Гурамішвілі. Завдяки перекладу славнозвісної поеми Ш. Руставелі у 1939 році М. Бажан отримує замість ордера на арешт орден Леніна…

З перших днів війни (1941–43 рр.) М. Бажан – редактор фронтової газети „За Радянську Україну!”, що розповсюджувалася на окупованих фашистами територіях. В цей час виходять історична поема „Данило Галицький”, цикли віршів „Сталінградський зошит”, „Київські етюди” та ін.

У 1943-49 рр. – М. Бажан заступник Голови Ради Міністрів УРСР; голова правління Спілки письменників України (1953–59). Як урядова особа він часто бував за кордоном, виступав на Генеральній асамблеї ООН в Лондоні, Нью-Йорку, брав участь у численних конференціях, ювілейних торжествах. Наслідком таких поїздок стали збірки „Англійські враження”, „Італійські зустрічі”. Особливе місце в творчості і долі Бажана займала Італія. Майже десятиліття (1960–68) він був віце-президентом Європейської спільноти письменників (КОМЕСУ). Особливого значення надавав широкій популяризації української мови та культури в країнах Європи.

З 1957 року і до останніх днів – головний редактор Головної редакції Української Радянської Енциклопедії (УРЕ). За його ініціативою та під його науковим керівництвом було здійснено два видання Української Радянської Енциклопедії, також видано „Історію українського мистецтва”, Шевченківський словник, почато роботу над Українською Літературною енциклопедією. Загалом на кінець життя поета редакцією було підготовлено та видано понад 100 томів енциклопедичної, словникової та іншої наукової літератури. Як головний редактор УРЕ М. Бажан добивався дозволів на вміщення статей про репресованих українських діячів культури – О. Архипенка, І. Падалки, братів М. і Т. Бойчуків, Леся Курбаса, М. Семенка та ін.

М. Бажан – автор поем „Політ крізь бурю” (1964), „Чотири оповідання про надію. Варіації на тему Р.-М. Рільке” (1966), „Нічні роздуми старого майстра” (1976), збірок поезій „Міцкевич в Одесі. Рік 1825”(1957) та ін. Цикл поезій „Нічні концерти” (1977) – оригінальне втілення у слові вражень від музики М. Леонтовича, Д. Шостаковича, Ф. Шуберта, Е. Вілла-Лобоса. Я. Сібеліуса, пісень французької співачки Едіт Піаф.

В останні роки життя М. Бажан багато працював над перекладами творів маловідомих в Україні поетів XVIII–XX ст.: німця Ф. Гельдерліна, поляка Ц. Норвіда, австрійця Р.-М. Рільке та ін. Як віртуозний перекладач він ознайомив українського читача із словом А. Навої, А. Міцкевича, Ю. Словацького, Я. Івашкевича, Г. Гейне, Й. Гете, Р. Тагора та багатьох інших. За літературну і наукову творчість у 1951 році М. Бажана було обрано академіком АН УРСР.

М. Бажан – автор мемуарних нарисів, есеїв, публіцистичних статей і критичних розвідок: „Люди, книги, дати. Статті про літературу” (1962), „Путі людей” (1969), „Думи і спогади” (1982).

У 1970 році на запит Нобелівського комітету Гарвардський університет висунув кандидатуру М. Бажана на здобуття Нобелівської премії. Втім, М. Бажан відмовився, знаючи про долю Б. Пастернака та його Нобелівської премії.

Помер Микола Бажан 23 листопада 1983 р. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Література:

1. Бажан М. П. Доробок : вибр. поезії. – К. : Дніпро, 1979. – 375 с.
2. Бажан М. П. Думи і спогади. – К. : Рад. письменник, 1982. – 324,[2] c.
3. Брага, І. "Перехресні стежки" двох митців: Микола Бажан і Дмитро Шостакович // Дивослово. – – № 6. – С. 29–36.
4. Історія української літератури: ХХ – поч. ХХІ ст. : навч. посіб. [для вищ. навч. закл.]. – 2013. – Т. 1. – 588 с.
5. Історія української літератури: ХХ – поч. ХХІ ст. : навч. посіб. [для вищ. навч. закл.]. – – Т. 2. – 532 с.
6. Жулинський, М. Г. Українська література: творці і твори. – Київ : Либідь, 2011. – 1150 с.
7. Карбованих слів володар : спогади про Миколу Бажана. – К. : Дніпро, 1988. – 517 с.
8. Микола Бажан // Вивчаємо українську мову та літературу. – – № 29. – С. 39.
9. Ткаченко Р. Мотив надії у творчості Миколи Бажана // Слово і час. – – № 7. – С. 26–32.