Український письменник, поет, драматург, громадський діяч, основоположник нової української літератури, Іван Петрович Котляревський, народився 9 вересня 1769 року в родині канцеляриста міського магістрату в Полтаві.

Здобувши початкову освіту у місцевого дяка, у 1780 році він вступає до семінарії – єдиного навчального закладу в Полтаві. Він наполегливо вивчає стародавні мови, німецьку і французьку, поетику, риторику, а також словесність, античну літературу, класичне і російське письменство. Ще в юнацькі роки, захопившись віршуванням, до будь-якого слова він умів майстерно добирати дотепні і вдалі рими, за що його семінаристи прозвали «рифмачем». Не закінчивши семінарії, Іван Котляревський у 1789 році вступає на службу до Новоросійської канцелярії у Полтаві, а з 1793 року вчителює у поміщицьких родинах на Полтавщині. Саме тут, перебуваючи в гущі життя народних мас, майбутній письменник бачить жорстокість поміщиків і тяжку підневільну працю селян. Іван Котляревський, переодягнений у селянське вбрання, не раз відвідував зібрання народні і сам брав участь у них, пильно прислухався до розмов, записував пісні та легенди, вивчав мову, характер, обряди, вірування, перекази. В роки вчителювання у поміщицьких маєтках Іван Котляревський починає працювати і над своєю бурлескно-травестійною поемою «Енеїда».

 З 1796 року Іван Котляревський протягом дванадцяти років перебував на військовій службі. У цей час він завершує перші три частини «Енеїди», очевидно, пише і четверту, а також створює відому «Пісню на Новий 1805 год... князю Олексію Борисовичу Куракіну». «Енеїда» (перші три частини) набуває великої популярності. Вона поширюється в численних рукописних списках на Україні і за її межами. В 1798 році вона видається у Петербурзі на кошти конотопського поміщика М. Парпури, а в 1808 р. книговидавець І. Глазунов повторив усе видання. Обидва видання з’явилися без відома автора.

У 1806–1807 роках Котляревський бере участь у російсько-турецькій війні, особливо відзначившись у битвах під Бендерами та Ізмаїлом, за що був удостоєний бойових нагород. На початку 1908 року поет виходить у відставку і іде до Петербурга, надіючись влаштуватись там на цивільну службу. Під час перебування в столиці він підготував до друку й видав 1809 року свою поему в чотирьох частинах.

1810 року Котляревський повертається до рідної Полтави і працює наглядачем Будинку виховання дітей бідних дворян, у навчальному процесі якого основна увага приділялася викладанню загальноосвітніх предметів, вихованню учнів у дусі ідей гуманізму і справедливості. Високо оцінив педагогічну діяльність письменника декабрист М. М. Новиков та інші.

Коли почалася Вітчизняна війна 1812 року, Іван Котляревський, охоплений загальним патріотичним піднесенням, бере діяльну участь у формуванні 5-го козацького полку в Хорольському повіті. Повернувшись знову до педагогічної роботи, він продовжує працювати над «Енеїдою», багато сил і енергії віддає пожвавленню культурного життя Полтави, захоплюється ідеєю створення місцевого театру. У 1819 році на сцені полтавського театру вперше були поставлені п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник», у яких з успіхом виступив молодий талановитий актор М. Щепкін, у викупі якого з кріпацтва брав найактивнішу участь Котляревський. Перебуваючи на посаді директора полтавського театру у 1818—1821 роках, Іван Котляревський, по суті, узяв на себе всі турботи, пов’язані з підготовкою репертуару, підвищенням його ідейно-художнього рівня. Не лишалися поза його увагою і побутові обставини артистів тощо.

 У 1818 році Іван Котляревський вступає до полтавської масонської ложі «Любов до істини» і в цьому ж році обирається членом харківського «Товариства аматорів красного письменства», а в 1821 році (за рекомендацією М. Гнєдича) – почесним членом петербурзького «Вільного товариства аматорів російської словесності» – осередку декабристського літературного руху. На засіданнях цього товариства читалися і жваво обговорювалися надіслані І. Котляревським уривки з п’ятої частини «Енеїди», опубліковані у 1822–1823 роках на сторінках друкованого органу товариства «Соревнователь просвещения и благотворения». У примітці до другого уривка з «Енеїди» сповіщалося про те, що Іван Котляревський повністю закінчив свою поему і має намір видати її окремим виданням. Отже перелицьована «Енеїда» врешті була завершена і тільки чекала свого видавця. У 1827 році Іван Котляревський стає ще й попечителем Полтавського благодійно-лікувального закладу і на цій посаді виявляє гуманне ставлення до простих людей, всіляко допомагає скривдженим і хворим.

У 1835 році Іван Котляревський через хворобу залишає службу, але продовжує цікавитися громадським і літературним життям, підтримує творчі контакти з відомими діячами культури М. Гнєдичем, О. Сомовим, Д. Бантишем-Каменським, приймає у себе О. Ізмайлова, В. Пассека. В останні роки життя Іван Котляревський, не маючи необхідних коштів, передає для публікації свої п’єси «Наталка Полтавка» і «Москаль-чарівник» І. І. Срезневському, а поему «Енеїда» – харківському видавцеві О. Волохінову. Помер Іван Петрович Котляревський 10 листопада 1838 року в Полтаві, де його і поховано на міському кладовищі під вітами розлогої тополі, як він і заповідав. Літературна спадщина Іван Котляревського порівняно невелика за обсягом, але за значенням у духовному житті українського народу вона (особливо поема «Енеїда» і п’єса «Наталка Полтавка») стала справді епохальним явищем. Твори Івана Котляревського знаменували початки нового творчого методу в національній літературі – реалізму.

Література:

1. Котляревський І. П. Повне зібрання творів. – Київ : Наук. думка, 1969. – 510 с.
2. Котляревський І. П. Вибранi твори. – Київ : Днiпро, 1976. – 275с.
3. Котляревський І. П. Поетичнi твори. Драматичнi твори. Листи. – Київ : Наук. думка, 1982. – 317 с.
4. Котляревський І. П. Наталка Полтавка. – Київ : Дніпро, 1983. – 91 с.
5. Котляревський І. П. Енеїда : поема. – Київ : Книга, 2008. – 383 с.
6. Голик О. Образ Івана Котляревського у творчості Тараса Шевченка: поетичний, прозовий, малярський // Українська мова і література в школах України. – – № 3. – С. 39–43.
7. Кордонська А. В. Іван Котляревський. "Наталка Полтавка". 9 клас // Вивчаємо українську мову та літературу. – – № 13/15. – С. 40–45.
8. Микитенко, Ю. О. Антична спадщина і становлення нової української літератури. – К. : Наук. думка, 1991. – 154 с.
9. Нарівська В. "Енеїда" Анатолія Базилевича: малюнкова міфологізація поеми Івана Котляревського // Слово і час. – 2019. – № 3. – С. 92–104.
10. Нахлік Є. К. Творчість Івана Котляревського : замовчувані інтерпретації, дискусійні проблеми, спроба нового прочитання (з погляду літ. напрямів і течій). – Львів : Олір, 1994. – 68 с.
11. Ткаченко Н. С. Іван Котляревський у школі : посіб. для вчителів. – К. : Рад. шк., 1977. – 191
12. Ткачук М. П. Естетична концепція людини в "Енеїді" Івана Котляревського : посібник. – Київ : Вища шк., 1995. – 55 с.
13. Ткачук М. П. Наративні моделі українського письменства. – Київ : Медобори, 2007. – 463 с.
14. Ушкалов Л. В. Есеї про українське бароко. – Київ : Факт; Наш час, 2006. – 282 с.
15. Шевчук В. О. Вершинний твір українського бароко : літературознавче дослідж. "Енеїди" І. Котляревського. – Київ : Веселка, 2008. – 38 с.