Костянтин Дмитрович Ушинський – видатний російський педагог, родоначальник наукової педагогіки, народився 2 березня 1824 року в Тулі. Всі його дитинство і отроцтво пройшло в невеликому батьківському маєтку, розташованому в чотирьох верстах від Новгород-Сіверського на березі річки Десни. Після закінчення гімназії він поступив вчитися на юридичний факультет Московського університету. Саме там блискучі лекції професора філософії, держави і права Петра Григоровича Редкіна зробили чималий вплив на подальший вибір Ушинським педагогіки. У 22 роки послідувало запрошення на кафедру енциклопедії законознавства Ярославського Демидівського ліцею. Через чотири роки, в 1850 році, Ушинський змушений був залишити ліцей через своїх демократичних ідей. Він виїхав до Петербурга, де поступив в департамент іноземних справ, його начальником був граф Дмитро Андрійович Толстой.

З 1855 року Ушинський працював викладачем географії та російської словесності в Гатчинському сирітському інституті, а через короткий час став інспектором. У 1859 році він отримав призначення на посаду інспектора Смольного інституту, але пробув там недовго. Незабаром він змушений був залишити інститут і поїхати у відрядження за кордон.

Повернувшись до Росії в 1867 році, Ушинський приступає до літературної діяльності. Він присвятив багато часу складанню дитячих книг «Дитячий світ», «Рідне слово». Підручник російської мови «Рідне слово» витримав 157 видань!

Розповіді Ушинського для дітей відрізняються вмілим використанням російського фольклору («Васька», «Скарги зайчики»); лаконічна повчальність досягається в них скрупульозним відбором деталей, ясністю і зрозумілістю думки («Ліки», «Орел і кішка »,«Дитячі окуляри»).

Величезне значення має робота Ушинського під назвою «Людина як предмет виховання: досвід педагогічної антропології». Це твір перевидавався понад 10 разів і досі широко відомий серед педагогів.

Помер Костянтин Дмитрович Ушинський 3 січня 1871 року в Одесі.

Костянтин Дмитрович став основоположником нової народної школи. Основою виховання молодого покоління в дусі патріотизму, любові до Батьківщини та свого народу Ушинський вважав народність і наголошував, що «у кожного народу своя особлива національна система виховання, своя особлива мета й особливі засоби в досягненні цієї мети»; «будь-яка жива історична народність є найпрекрасніше творіння Боже на землі і вихованню залишається лише черпати з цього багатого й чистого джерела».

Література:

1. 1. Ушинський К. Д. Твори : в 6 т. Т. 4. Людина як предмет виховання: спроба педагогічної антропології. – Київ : Рад. шк., 1952. – 518 с.
2. 2. Богуш А. М. Педагогічна спадщина К. Д. Ушинського у вимірі сучасності : монографія. – Київ : Слово, 2017. – 342 с.
3. 3. Вульфсон Б. Л. К. Д. Ушинский – основоположник сравнительной педагогики в России (к 190-летию со дня рождения) // Педагогика. – 2015. – № 2. – С. 105–111.
4. 4. Коркішко О. Ідеї народності в педагогічній спадщині К. Ушинського та їх реалізація в процесі патріотичного виховання // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. – (Вип. 74). – С. 126–133.
5. 5. Левківський М. В. Історія педагогіки : навч. посіб. для вищ. навч. закл.. – Київ : ЦУЛ, 2008. – 188 с.
6. 6. Саяпіна С. А. Проблема особистості вчителя в педагогічній спадщині М. В. Ломоносова, Г. С. Сковороди, К. Д. Ушинського // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. пр. – (Вип. 3). – С. 133–136.
7. 7. Сисоєва С. О. Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навч. посiб. для вищ. навч. закл. – Київ : ЦУЛ, 2003. – 307 с.
8. 8. Скільський Д. М. Вчення К. Д. Ушинського про народність виховання // Педагогіка і психологія. Вісник АПН України. Вища школа. – 2012. – № 3. – С. 71–80.