21 лютого –

Міжнародний день рідної мови

Усі найголовніші іноземні мови можна вивчити за шість років, але для вивчення своєї недостатньо цілого життя.
Ф.-М. Вольтер

     Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня 17 листопада 1999 року в Парижі. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

    Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов, котрими розмовляють менше 100 осіб, не задокументовані.

      1952 року тогочасна влада Східного Пакистану (Банґладеш) проголосила урду єдиною державною мовою, рідною вона була лише для 3% населення. Це було негативно сприйнято, особливо на сході, де майже винятково розмовляли бенґальською мовою. 21 лютого 1952 року, під час демонстрації протесту в Дацці, поліція та військові вбили кількох студентів-демонстрантів. Після проголошення незалежності Банґладеш 1971 року, цей день відзначають в країні як день мучеників. За пропозицією Бангладеш ЮНЕСКО проголосило 21 лютого 2000 року першим міжнародним днем рідної мови. 

      21-го лютого все народи Землі відзначають  Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу. Мова – це найбільший скарб народу, це саме той інструмент, який єднає людей однієї нації, робить їх єдиним цілим. Сьогодні у Міжнародний день рідної мови, свято української мови – одного з найцінніших надбань, які створили й залишили нам наші предки. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора-литописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Панаса Мирного, Івана Франка, Лесі Українки  та багатьох інших видатних українців.

      Тож вивчаймо, зберігаймо та шануймо рідну мову!

.