Правильна вимова

кожного звуку та слова

         Відомо, що вчитель-логопед працює не тільки над виправленням неправильної вимови звуків. Корекція звуковимови – це лише перше наше уявлення про цю надважливу професію. Насправді логопед працює з усіма порушеннями : загальним недорозвиненням мови ; її відсутністю, порушеннями голосу, темпу і тембру мови, мовними відхиленнями внаслідок паталогії центральної нервової системи. І треба усвідомлювати важливість своєчасної логопедичної допомоги.

         Рання діагностика мовленнєвих відхилень – це запорука успішних логопедичних занять.

Артикуляційна гімнастика

         Під артикуляційною гімнастикою розуміється комплекс вправ, який направлений спеціально на розвиток мови, губ, м’якого піднебіння, мімічних м’язів. Мета в тому, щоб навчити малюка робити правильні рухи, необхідні для проголошення того чи іншого звуку.

         Така гімнастика важлива :

• для розвитку рухливості органів мовленнєвого апарату ;
• відпрацювання правильних, повноцінних рухів артикуляційних органів, які необхідні для правильної вимови звуків.

         Артикуляційну гімнастику бажано роботи щоденно, витрачаючи на неї від 5 до 15 хвилин, залежно від віку дитини. Щоденні короткі тренування корисніші, ніж тривалі, але не часті. Повторювати кожну вправу треба по 6-7 разів.

         - Показати, як навколо жарко – відкрити рот якомога ширше. Змочити губи – стало холодно.

         - «Пожаліти» зубки: погладити їх язичком з боку в бік.

         - Показати «парканчик»: оголити зуби з напругою, вискалитися.

         - Покатати «кульку» в роті: надувати щоки, потім здувати.

         - «З’їсти» варення, яким імовірно обмазано обличчя. Язичок повинен доторкнутися до обох щік, потягнутися до носа, підборіддя.

         - Імітація барабанного дробу, але не пальцями по столу, а язичком по верхніх губам.

         - Імітація рухів язичка у кішки, вилизує свою миску.

         - «Слоник п’є водичку»: витягнути губи далеко вперед, уявляючи, що це хобот слоника, і «набрати водичку», (присьорбувати і причмокувати).

         - «Конячка»: вона фиркає, гарцює (поцокати язичком).

         - «Де горішок»: язиком упиратися по черзі в щоки, як ніби в роті захований волоський горіх. Робити вправу з максимальною напругою язика і щік.

         - «Чашечка»: висунути язичок, прогнути його в формі чашечки.

         - Згорнути язичок в трубочку.

         - «Показати годинничок»: посувати язичком від одного куточка рота до іншого, імітуючи рухи маятника.

         - Показати «бублик», округливши губи.

         - Погудіти, як пароплав і паровоз: тягнути звуки «И», «У» якомога довше.

Зміцнюємо губи

         Розвинути м’язи губ допоможе чергування статичних вправ, які освоєні в блоці найпростіших: «Трубочка», «Бублик», «Парканчик», «Слоник». Ускладнюємо роботу, послідовно чергуючи всі ці вправу, робимо 3-4 цикли.

Для розвитку рухливості губ освоюємо кілька вправ:

         - «Цікавий п’ятачок»: витягнути губи і рухати ними в різні боки, потім по колу, неначе порося обнюхує повітря.

         - «Кусака»: покусувати губи (нижню і верхню) зубками, робити почісуючі рухи.

         - Чергувати витягування губ-трубочку і посмішку-парканчик.

         - «Рибка»: імітувати рух губ риби, легко зхлопуючи верхню і нижню губу.

         - Схопити пальцями однієї руки носогубні складки в області верхньої губи, а іншою рукою захопити нижню губу і розтягувати їх вертикально.

         - «Качка»: великі пальці поставити під нижню губу, інші розташувати над верхньою, губи витягнути і масажувати, намагаючись надати характерну форму качиного дзьоба.

         - Сильно втягуючи щоки, різко розкривати рот. Повинен пролунати звук, схожий на «поцілунок».

         - Фиркати, як кінь, створюючи вібрацію губ за допомогою повітряного струменя на видиху.

         - Дуже добре зміцнює губи статична вправа: надути щоки щосили і утримувати такий стан як можна довше. Можна взяти в губи олівець і малювати в повітрі фігури або букви. Або затиснути губами серветку і не давати її, коли мама тягне за кінчик.

Зміцнюємо язик

         - «Грибочок»: потрібно зробити так, щоб язичок присмоктався до піднебіддя, і утримувати таке положення протягом декількох секунд.

         - «Зла кішка»: зігнути середину язика гірочкою, щоб кінчик уперся в центр нижнього ряду зубів.

         - «Жало оси»: звузити язик, щоб він став схожий на тонке осине жало, і витягнути його вперед.

Розвиваємо нижню щелепу

         Від рухливості нижньої щелепи багато в чому залежить, чи буде дитина правильно артикулювати шиплячі звуки. Найпростіше, що можна зробити, – це робити жувальні рухи з зімкнутими губами. Ефективні такі вправи.

         - «Пташеня боїться»: широко розкрити рот, залишаючи язик спокійно лежати – «сидіти в гніздечку». Куточки губ повинні опуститися вниз. Потім закрити рот. Повторити 5-7 разів, не втрачаючи ритму.

         - «Мавпочка дражниться»: максимально опускати вниз щелепу, одночасно висуваючи язик і намагаючись доторкнутися ним до підборіддя.

         - «Акула дихає»: рахуємо до семи. Кожен рахунок – один плавний, обережний, повільний рух. Опустити щелепу (раз), повести її вправо (два), повернути на місце в нижньому положенні (три), повести щелепу вліво (чотири), знову повернути в опущене центральне положення (п’ять), висунути вперед (шість), повернути у вихідне природне положення (сім).

         Пропонуємо список літератури з Електронного каталогу бібліотеки за темою : «Артикуляційна гімнастика».