У винаходів, як у людей, свої долі. Одні з самого початку стають улюбленцями долі, інші ж входять в світ непомітно і довго залишаються в тіні. А буває золота середина? Виявляється, так. І підтвердження цьому – життя і творчість засновника величезної промислової імперії, доктора філософії, академіка, засновника премії, яка увічнила його ім'я в людській пам'яті, – Альфреда Нобеля. Цього року, 21 жовтня, виповнюється 185 років від дня його народження. Про Альфреда Нобеля сьогодні знають практично всі люди світу. Його знаменитої Нобелівської премії домагаються дослідники, наукові діячі. Саме так увійшла ця дивовижна людина в світову історію. Коротку біографію Альфреда Нобеля можна уявити такими основними подіями:

• • 1842 рік – переїзд родини Нобеля в Санкт-Петербург. Альфредом Нобелем розробляється ідея виробництва торпед.
• • 1849 рік – Альфред Нобель починає навчатися в Європі і Америці. Два роки юнак подорожує по світу, буває в Данії, Італії, Німеччини, Франції, потім в Америці.
• • 1851 рік – повернення в Росію. Альфред Нобель стає фабрикантом, виконуючи замовлення російської армії.
• • 1853 рік – Кримська війна допомагає сімейному бізнесу Нобелів отримати хороші прибутки і увійти в пору розквіту.
• • 1859 рік – фабрикантом стає Людвіг Еммануїл Нобель. Через банкрутство сімейного бізнесу Альфред повертається з батьком до Швеції і впритул починає працювати над вибуховими речовинами. В цей же час він отримує позику в 100 тисяч франків і починає дослідницьку роботу в галузі хімії, ставлячи досліди і винаходячи нові елементи, з'єднання і суміші.
• • 1868 рік – Альфред Нобель відкриває динаміт, що складається з суміші нітрогліцерину з іншими речовинами, що мають здатність його вбирати.
• • 1876 рік - відкриття «гримучого холодцю» – з'єднання нітрогліцерину з колодієм. Цей «холодець» мав більш сильну вибуховість, ніж вже відкритий раніше динаміт. Наступні роки сповнені відкриттями інших комбінацій нітрогліцерину з речовинами. Перший бездимний порох, названий баллістіт – величезний стрибок вперед, який залишив далеко позаду динаміт. Після баллістіту слідує відкриття кордиту.
• • 1889 рік – участь у Всесвітньому конгресі світу.
• • 1894, 1895 року – судові позови з приводу заяви Нобеля про те, що кордит вже входив в зареєстрований ним раніше патент винаходів.
• • 1896 рік, 10 грудня на віллі в Сан-Ремо в Італії – Альфред Нобель помер від крововиливу в мозок у 63-річному віці. Могила Нобеля знаходиться на стокгольмському кладовищі Норра бегравнінг- сплатсен.

Щорічно в Швеції Нобелівський комітет розглядає заявки найбільш видатних вчених сучасності та вирішує, хто в цьому році гідний премії в галузі фізики, хімії, медицини і літератури, а також найвидатнішим миротворцям. А з 1969 року – і економістам. Здобувачем премії міг стати будь-хто – національна чи расова приналежність документом не обговорювалася. Нобелівська премія — це, безумовно, найавторитетніша нагорода, про яку таємно чи явно мріє більшість науковців світу. Принаймні тих, які вважають, що працюють відповідно до заповіту Альфреда Нобеля, «…для добра усього людства». ЇЇ майже безперервно вручають з 1901 року (виняток – 1940-1942 роки). Здається, про Нобелівську премію відомо все, однак в історії її присудження і донині відкривають багато цікавих фактів. Наприклад, родина Альфреда Нобеля була в розпачі, коли довідалася, що всі свої статки він залишив преміальному фонду. Родичі навіть намагались оскаржити заповіт. Тому перше присудження премії, що носить ім'я винахідника динаміту, відбулося лише 1901 року – через п'ять років після смерті Нобеля.

Висувати кандидатом на присудження премії можна тільки живу людину. Однак двічі в історії вона була присудження посмертно – Нобелівська премія миру 1961 року шведу Дагу Хаммаршелду та з літератури 1931 року також шведу Ерику Акселю Карлфельдту. Обидва були номіновані на премію ще за життя, однак на момент оголошення імен лауреатів були вже небіжчиками. З 1974 року премію померлим вирішили більше не видавати. Щоправда, 2011 року Нобелівську премію знову отримав небіжчик. Коли Нобелівський комітет оголошував ім'я американця Ральфа Стайнмана, номінованого на премію з медицини, ще не було відомо, що за три дні до церемонії він відійшов на той світ. Його премію отримали спадкоємці. Ще один факт: четверо науковців виявилися двічі лауреатами Нобелівської премії. Так, американський фізик Джон Бардін отримав її у 1956 році за винахід транзистора і вдруге у 1972-му за розробку теорії надпровідності – властивості деяких твердих тіл пропускати електричний струм без опору. Англійцю Фредерику Сенгеру двічі присуджували Нобелівську премію з хімії – у 1958-му за встановлення структури інсуліну та у 1980-му за фундаментальні дослідження біохімічних властивостей нуклеїнових кислот, зокрема рекомбінантних ДНК. Дві премії у дещо незвичній комбінації отримав американський хімік Лайнус Карл Полінг – у 1954 році з хімії, а 1962-го – премію миру. Полінг був активним противником проведення випробувань ядерної зброї.

Варто зазначити, що серед лауреатів премії дуже мало жінок. Найвідоміша двічі премійована жінка-лауреатка це, звісно ж, Марія Кюрі, що мала польсько-французьке походження. У 1903 році вона отримала Нобелівську премію з фізики за дослідження явища радіації, а у 1911-му – з хімії за відкриття елементів радію та полонію. Окрім Марії Склодовської-Кюрі, Нобелівську премію отримав також її чоловік П’єр Кюрі (спільна премія з фізики в 1903), а також їхня дочка Ірен Жоліо-Кюрі та її чоловік Фредерік Жоліо (з хімії в 1932). Загалом 44 рази Нобелівську премію отримували жінки, причому лише 16 разів – за досягнення у галузі однієї з трьох природничих 11 дисциплін. Це лише три відсотки. Дві жінки отримали премії з фізики, чотири – з хімії та 10 – з медицини.

За статистикою, найбільше Нобелівських премій з фізики, хімії та медицини дісталося американцям – 43 відсотки. На другому місці з фізики та хімії – німці, на третьому – англійці. Що стосується медицини, то тут рейтинг зворотній. На четвертому місці – французи.

Скандал 2018 року. Шведська академія заявила, що у 2018 році вона не оголошуватиме переможця – вперше за 75 років. Причиною цьому стали корупційні скандали і звинувачення у сексуальних домаганнях щодо чоловіка однієї з членів академії. З Нобелівського фонду незаконно давали гроші на проекти фотографа і режисера Жана-Клода Арно, чоловіка поетеси Катаріни Фростенсон. Також його звинуватили у сексуальних домаганнях декілька жінок. Ці звинувачення вже призвели до серйозної кризи у Шведській академії, внаслідок чого з її складу вийшли керівник, чотири інших члени, а також сама пані Фростенсон. У академії заявили, що переможця Нобелівської премії з літератури за 2018 рік оголосять наступного року – разом з переможцем 2019 року. Також додали, що рішення було ухвалене через втрату довіри громадськості. Від моменту заснування премії було лише сім випадків, коли її не вручали, зокрема, в роки Першої та Другої світових воєн, а також у 1935 році, коли було вирішено, що жоден з претендентів не гідний нагороди. Востаннє премія не була вручена в 1943 році.

Попри те, що на сьогодні Україна ще немає жодного лауреата Нобелівської премії, за даними Нобелівського комітету аж сім таких народилося на території України: Ілля Мечніков — російський, французький біохімік, який навчався та працював в Україні (Одеса, Харків). Народився на Харківщині. Лауреат Нобелівської премії з медицини 1908 року; Зельман Абрахам Ваксман — американський біохімік, лауреат Нобелівської премії з медицини 1952 року. Народився в містечку Нові Прилуки на Вінничині; Шмуель Йосеф Агнон — ізраїльський письменник, народився в Бучачі. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1966 року. Роалд Гоффман — американський хімік, лауреат Нобелівської премії 1981 року, народився в Золочеві; Георгій Харпак (Жорж Шарпак) — французький фізик єврейського походження, родом із Дубровиці Рівненської обл.. Лауреат Нобелівської премії з фізики (1992) — за розвиток нових детекторів елементарних частинок, винахід так званих «камер Шарпака». Світлана Алексієвич — білоруська письменниця, народилася у Івано-Франківську. Лауреат Нобелівської премії з літератури 2015 року. Декількох українців та вихідців з України було номіновано на здобуття Нобелівської премії, але з різних причин нагороду вони не одержали. До номінантів належали Ісмаїл Гаспринський, Іван Франко, Павло Тичина, Микола Бажан, Іван Багряний, Улас Самчук, Василь Стус та Олесь Гончар. А може, Україна все ж отримає власного нобелівського лауреата найближчим часом? Сподіватися завжди можна, але навряд чи українець отримає премію у найближчі роки. Останні «нобелівські» досягнення в хімії, фізиці, медицині прив’язані до найкращих університетів світу і їхніх лабораторій. Українські, на жаль, до їх числа не входять. Щодо премії з літератури – якщо зважати, що минулого року її дали Світлані Алексієвич, білоруській письменниці, то шанс, що в найближчі роки хтось з українців може її отримати є незначний. Тож залишається надія на те, що в Україні з’явиться людина, яка буде достойною премії миру.

Література:

1. 1. Лауреати Нобелівської премії: 1901–2001 : енциклопедичний довідник. Вид. ювілейне. – Київ, 2001. – 768 с.
2. 2. Руддер О де Альфред Нобель / Орландо де Руддер. – Ростов-на-Дону, 1997. – 319 с. – (Сер. «След в истории»).
3. 3. Творцы всемирной истории. От Французской революции до эпохи модерна. С 1789 по 1914 год. – М., 2003. – 328 с.
4. 4. Третьякова Л. Вечный идол: новеллы о женских судьбах / Людмила Третьякова. – М.: Изограф, 2000. – 413 с.
5. 5. Чолаков В. Нобелевские премии: ученые и открытия (1901–1984) / Валерий Чолаков. – М.: Мир, 1987. – 369 с.
6. 6. Нобелівські лауреати // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. –2010. – № 2. – С. 2–40.
7. 7. Гетьман О. Г. Нобелівська літературна премія / О. Г. Гетьман // Зарубіжна література. – 2011. – № 3. – С. 32–36.
8. 8. О писателях-лауреатах Нобелевской премии // Зарубіжна література. – 2011. – № 3. – С. 37–50.
9. 9. Малигіна Л. Пісня, що здобула "Нобеля". Особливості поетики Боба Ділана / Л. Малигіна // Зарубіжна література. – 2017. – № 2. – С. 68–73.
10. 10. Сорока В. Вигнанець, фізик, громадінин світу / В. Сорока // Освіта України. – 2017. – 27 листопада–4 грудня (№ 46). – С. 14–15.
11. 11. Бугайчук А. Нобель – 2017. Відкриття, що змінюють світ / А. Бугайчук // Школа. – 2017. – № 11. – С. 86–93.
12. 12. Грицай Я. 10 книжок Нобелівських лауреатів в українському перекладі, які варто прочитати / Я. Грицай // Всесвітня література в сучасній школі. – 2018. – № 2. – С. 54–55.