У 1881 році Дмитро Олександрович закінчив гімназію й вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету Санкт-Петербурзького університету. У 1885 році одержав степінь бакалавра, захистивши дисертацію «Про поверхні minima», яка була опублікована в «Записках Физико-математического общества студентов СПб університета».
Після цього Граве читав лекції як приват-доцент кафедри чистої математики Санкт-Петербурзького університету, а також в інституті інженерів шляхів сполучення, Військово-топографічному училищі, на Бестужівських курсах.
У 1896 році він захистив дисертацію «Про основні задачі математичної теорії побудови географічних карт» на звання доктора математики і з 1899 року почав працювати на посаді професора Харківського університету.
Новий етап у житті Граве почався в 1901 році, коли молодого вченого запросили до Київського університету Святого Володимира.
Математик дав згоду й 14 грудня 1901 року був обраний ординарним професором кафедри чистої математики. У цей період він був зосереджений на найновіших розділах математики, такі як теорія груп, теорія Галуа, теорія алгебраїчних чисел. Вчений також почав читати цілком нові курси, присвячені цим розділам, а з 1908 року починають працювати знамениті семінари Граве, на яких виховалася ціла плеяда видатних математиків. Серед них – видатний математик М. П. Кравчук.
Граве написав низку підручників із сучасних розділів математики : «Теорія скінчених груп», «Елемантарний курс теорії чисел», «Арифметична теорія алгебраїчних чисел», «Елементи вищої алгебри». Остання книжка стала основою першого підручника вищої алгебри, українською мовою – «Основи алгебри». Характерною рисою цих книжок було те, що, хоча вони й були розраховані на студентів, проте містили найсучасніші (на той час) досягнення математики. І цим вони разюче відрізнялися від багатьох пізніших підручників, які обмежувались лише «класичними розділами».
У 1919 році Граве було обрано академіком Української академії наук. У 1922 році в Києві організовано науково-дослідну кафедру математики, яку Граве очолив у липні 1923 року. У цей час він переважно займався проблемами прикладної математики й механіки. Його учнями були, зокрема, такі відомі математики, як Ю. Д. Соколов, Н. І. Ахієзер, механіки М. О. Кільчевський, А. Л. Наумов.
У січні 1934 року на основі цієї кафедри створено Інститут математики Всеукраїнської академії наук, першим директором якого став Граве.
В останні роки життя учений повертається до досліджень в галузі сучасної алгебри. Розпочав роботу над «Трактатом з алгебраїчного аналізу», який планував як енциклопедія сучасної алгебри у восьми томах. Але Граве встиг опублікувати лише перші два томи й підготувати до видання третій. 19 грудня 1939 року Дмитро Олександрович Граве помер, похований у Києві.
Наукова й педагогічна творчість вченого мала величезний вплив на розвиток математики не лише в Україні, а й у всьому світі.
Література про життя і діяльність Д. О. Граве
1. Бондарчук П. М. Граве Дмитро Олександрович / П. М. Бондарчук // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) [та ін.] ; Ін-т історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2004. – Т. 2 : Г-Д-С. – С. 183.
- 2. Добровольський В. О. Граве Дмитро Олександрович / В. О. Добровольський // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / редкол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України [та ін.]. – Київ, 2003-2016.
- 3. Цікава арифметика (155 років від дня народження Дмитра Граве) // Шкільна бібліотека. – 2018. - №8. – С. 49-51.
Довідково : Відомі українські математики
Михайло Остроградський (1801-1862 рр.) – діапазон наукової творчості надзвичайно широкий : диференціальне та інтегральне числення, алгебра, теорія чисел, диференціальна геометрія, теорія ймовірностей, математична фізика, варіаційне чмслення, аналітична механіка, теорія удару, балістика тощо.
Георгій Вороний (1868-1908 рр.) – визнаний фахівцямияк один із найяскравіших талантів у галузі теорії чисел на межі 19-20 ст. За своє життя встиг надрукувати всього 12 статей які дали поштовх для розвитку нових напрямів в аналітичній теорії чисел, алгебраїчній теорії чисел, геометрії чисел.
Михайло Кравчук (1892-1942 рр.) – автор понад 180 робіт, зокрема 10 книжок із різних розділів математики (алгебра і теорія чисел, теорія функцій дійсної і комплексної змінних, теорія диференціальних та інтегральних рівнянь, теорія ймовірностей і математична статистика, історія математики тощо). Ці наукові праці ввійшли до скарбниці світової науки. Тепер існують на сторінках наукових досліджень многочлени Кравчука, осцилятори Кравчука, моменти Кравчука.
Мирон Зарицький (1889-1961 рр.) – фундатор української математичної культури на західноукраїнських землях. Його наукові інтереси охоплюють теорію множин з алгеброю логіки та теорію функцій дійсної змінної.
Віктор Глушков (1932-1982 рр.) – розв’язав п’яту узагальнену проблему Гільберта, важливі результати отримав у теорії цифрових автоматів, у галузі застосувань обчислювальної техніки в керівництві виробничими процесами та економіці. Під його керівництвом були стоворені універсальні електронно-обчислювальні машини «Київ», «Дніпро», серії машин «Мир» та інші ЄОМ.
Юрій Далецький (1926-1997 рр.) – всесвітньо відомий математик, його праці присвячені дослідженню сучасних проблем математичного аналізу, теорії ймовірностей, теорії диференціальних рівнянь і математичної фізики. До скарбниці світової математики і теоретичної фізики увійшла важлива формула Далецького-Троттера про мультиплікативне представлення еволюційного інтеграла.
Юрій Митропольський (1917-2008 рр.) – по праву вважається керівником школи з нелінійної механіки, автор понад 750 наукових праць, отримав фундаментальні наукові результати у галузі асимптотичних методів нелінійної механіки, якісного аналізу нелінійних систем диференціальних рівнянь при збуреннях, дослідженні коливних процесів у нелінійних системах.
Список використаних джерел :
- 1. Шмигевський М. В. Видатні математики / В. М. Шмигевський. – Харків : Основа, 2004. – 174 с.
- 2. Цікава арифметика (155 років від дня народження Дмитра Граве) // Шкільна бібліотека. – 2018. - №8. – С. 49-51.