Життя – дещо більше, ніж зібрання сентиментальних заповідей.

Е. М. Ремарк

Еріх Марія Ремарк — один із найпопулярніших та улюблених німецьких письменників двадцятого століття.

Ремарк народився в Оснабрюке, Германія, у католицькій робочій родині 22 червня 1898 року. У 18 років він потрапив до армії, а 12 червня 1917 року був направлений на Західний фронт. 31 червня отримав поранення у ліву ногу, праву руку й шию та провів останок війни у воєнному госпіталі у Германії. Після війни він працював бібліотекарем, вчителем, журналістом, редактором, бухгалтером.

У 1929 році опублікували свій найбільш відомий роман — «На західному фронті без змін» під псевдонімом Еріх Марія Ремарк (він змінив друге ім’я на честь своєї матері, яка померла у 1918 році), який описував жорстокість війни з точки зору 20-річного солдата. Потім вийшли ще кілька антивоєнних творів; простою, емоційною мовою в них реалістично змальовувалася війна і післявоєнний період. Інша точка зору, що прославляла війну, була представлена «Стальним штурмом» (In Stahlgewittern) Ернста Юнгера. Як і Ремарк, Юнгер теж був учасником війни.

У 1933 році нацисти заборонили і спалили твори Ремарка, оголосивши, що Ремарк ніби нащадок французьских євреєв і його справжнє прізвище Крамер (слово Ремарк, записане навпаки). Цей «факт» до сьогодні наводиться у деяких біографіях, недивлячись на абсолютну відсутність будь-яких свідчень.

У жовтні 1925 року Ремарк одружився на Ільзі Ютті Замбоні, колишній танцівниці. Ютта протягом багатьох років страждала від сухот. Вона стала прообразом для кількох героїнь творів Ремарка, зокрема і для Пат з роману «Три товариші». Шлюб тривав трохи більше 4 років, після чого вони розлучилися. Втім, у 1938 році Ремарк знову уклав з Юттою шлюб — щоб допомогти їй покинути Німеччину та отримати можливість жити в Швейцарії, де в той час жив він сам, а пізніше вони разом поїхали до США. Офіційно розлучення було оформлене лише у 1957 році. Письменник до кінця життя виплачував Ютті грошову допомогу, а також заповів їй 50 тисяч доларів.

У 1958 році Ремарк одружився на голлівудській актрисі Полетт Годар. В тому ж році повернувся до Швейцарії, де і прожив решту життя. Помер Ремарк 25 вересня 1970 у віці 72-х років у місті Локарно. Похований на швейцарському кладовищі Ронко в кантоні Тічино. Годар похована поруч з ним.

Еріха Марія Ремарка вважають одним з письменників «втраченого покоління». Ця група «розсерджених молодих людей», які пройшли жахи Першої світової війни і побачили післявоєнний світ зовсім не таким, яким він бачився з окопів. До цього покоління належали також Олдінгтон, Дос Пассос, Хемінгуей і Фіцджеральд. Їх книжки шокували західну публіку.

Література:

1. Ш6(4Нiм)/Р 370 Ремарк, Э. М. Три товарища : роман. – М.:ООО "Фирма "Изд-во АСТ", 2000. – 381 с.
2. Ш6(4Нiм)/Р 370 Ремарк, Э. М. Собрание сочинений: В 11 т. Т.1: На западном фронте без перемен. – М.: АО "ВИТА-ЦЕНТР", 1991. – 190 с.
3. Дмитренко, И. А. "Человека нельзя победить..." Урок литературы по роману Є. М. Ремарка "Три товарища". 11 класс // Русский язык и литература в школах Украины . – 2011. – № 1. – С. 12–16.
4. Таратута, С. Л. Тема потерянного поколения в романе Э. М. Ремарка "Три товарища" // Всесвітня література та культура. – 2011. – № 3. – С. 28–31.
5. Ш5(0)/С 916 Сучков, Б. Л. Лики времени : ст. о писателях и лит. процессе  : [в 2 т.].  – Т. 2. – М. :Худож. лит., 1976. – 367 с.
6. Бриль, Р. Порівняльний аналіз творів Е. Хемінгуея "Прощавай, зброє" і Е. М. Ремарка "На Західному фронті без змін" у таблицях // Всесвітня література в сучасній школі. – 2011. – № 9. – С. 29–30.
7. Ш5(0)/К534 Книпович, Е. Ф. Ответственность за будущее : лит.-крит. статьи. – М. : Сов. писатель, 1973. – 431 с.
8. Балтак, Т. Ф. Герои Ремарка в поисках опоры (по роману "Три товарща"). // Русский язык и литература в школах Украины . – 2012. – № 7. – С. 17–21.
9. Шарабан О. М. Особливості трактовки теми «втраченої генерації» в романі Ремарка «На західному фронті без змін» // Актуальні питання сучасної науки : матеріали науково-теоретичної та науково-методичної конференції викладачів та студентів СДПУ, учителів загальноосвіт. закл. (філол. ф-т, 19–21 квіт. 2011 р.). – Вип. 3. – С. 254–256.