«Змолоду здається, що тебе вистачить на тисячу життів,

а на самій-то справі дай бог одну прожити»

Дж. Стейнбек

Джон Стейнбек — відомий популярний письменник в американській літературі 20 століття. Отримав Пулітцерівську премію за романи «Грона гніву» (англ. Grapes of Wrath), що вийшов 1939 року, та «Про людей та мишей» (Of Mice and Men) — 1937 року. За життя встиг написати 25 книг: 16 романів, 6 нехудожніх книг і кілька збірок оповідань. 1962 року Стейнбек отримав Нобелівську премію з літератури.

Рідкісна розповідь про життя лауреата Нобелівської премії з літератури Джона Стейнбека обходиться без згадки постійних зльотів та падінь його творчої енергії, але написані в будь-якому з цих періодів книги – гідні зразки американської літератури, в яких з величезною художньою силою зображено життя пересічних жителів США у ХХ столітті, з усіма її труднощами та сумами.

Існує чимало версій біографії Джона Стейнбека. І навіть є суспільство шанувальників, яке ретельно аналізує спадщину письменника і дбайливо збирає дрібні факти про нього. Найбільший його життєпис становить 1100 сторінок.

Джон Ернст Стейнбек народився 27 лютого 1902 року у Салінасі (Каліфорнія). У нього було німецьке та ірландське коріння: дід по батькові носив прізвище Гросстейнбек (він скоротив його після переїзду до США), а з Ірландії походила його мама.

Батько Джона працював скарбником, мати – вчителькою у школі. Обидва любили книги та привчили до читання всіх своїх чотирьох дітей. Щодо грошей, то спочатку сім'я жила цілком благополучно – вони володіли просторим житлом у Салінасі та будиночком для канікул на узбережжі, але коли настав час платити за освіту старших дітей, почалися фінансові труднощі.

Влітку батьки працювали на найближчих ранчо, залучаючи до цього решту сім'ї. З юних років Джон звик до важкої фізичної праці та багато чого дізнався про природу та сільське господарство, що пізніше знайшло відображення у його творах.

Дитинство Стейнбек провів у Салінаській долині в Каліфорнії, регіоном культурно різноманітним та багатим мігрантською та іммігрантською історією, що й вплинуло на його творчість, надавши творам регіональної своєрідності.

Закінчивши середню школу в 1919 році, Стейнбек став студентом Стендфордського університету, але потім покинув його, так і не доучившись. Переїхав до Нью-Йорку та невдовзі, повернувшись у Каліфорнію, розпочав свою літературну кар'єру. Дитячою мрією юнака була кар'єра письменника, і він не розлучався з нею навіть тоді, коли видавництва один за одним надсилали йому відмови. У молодості Джон перебивався випадковими заробітками, працюючи сторожем, гідом, робітником, але писати «у стіл» не переставав.

Переслідуючи свою мрію стати письменником, він їздив до Нью-Йорка, перебивався випадковими заробітками. Проте його витвори не публікувалися. Стейнбек повернувся до Каліфорнії, де працював гідом і сторожем на рибоводному заводі в Тахо-Сіті.

Там він зустрів свою першу дружину, і вони оселилися в котеджі його батька в Пасіфік Гроу (Каліфорнія), на острові Монтерей. Стейнбек-старший забезпечив сина безкоштовним проживанням та папером для рукописів. Це дозволило письменнику відмовитися від роботи та зосередитись на улюбленому ремеслі.

Перші 3 роботи – романи «Золота чаша» та «Невідомому богу», а також збірка оповідань «Райські пасовища» – видали дуже скромним тиражем, що в сумі не перевищує 3 тис. екземплярів.

1935-го була опублікована повість «Квартал Тортілья-Флет», що стала першим письменницьким успіхом Джона, а згодом цей твір навіть екранізували. У цьому забарвленому гумором творі Стейнбек розповідає про товариство та пригоди чотирьох дивакуватих люмпенів, «пайсано», любителів побайдикувати і розважитися, яких, поза тим, об'єднує зворушлива чоловіча дружба. Ці перші твори увиразнили манеру Стейнбека, у якій переплелися точний опис побутових деталей з романтичною піднесеністю, символікою та алегоріями. У них засяяв яскравими барвами каліфорнійський пейзаж, почала складатися специфічна стейнбеківська типологія наївних, безпосередніх «природних» людей, близькість яких до землі, до першооснов буття і невибагливий побут усвідомлюються як противага міській «машинній» цивілізації.

 Стейнбекі, покращивши свій добробут, вийшли з бідності та збудували будинок у Лос-Гатосі.

У ті роки письменник успішно випробовував свої сили й у «малому жанрі», у новелістиці, опублікувавши збірку «Довга долина» (1938). В кращих новелах, що увійшли до цієї книги («Змія», «Сніданок», «Хризантеми», «Упряж»), присутній дуже важливий для Стейнбека мотив конфлікту романтичної мрії, потягу до прекрасного з власницьким практицизмом і черствістю. «Вічна» тема входження дитини у світ дорослих розкривається у відомій повісті Стейнбека «Рудий поні». Письменник не ігнорував і соціальної тематики, яка була дуже актуальною у тогочасній літературі. Напад поліції й охоронців на робітників, котрі зібралися на свої сходини, — тема новели «Наліт». Страйкові «фруктових волоцюг» у південній Каліфорнії, їх запеклому протистоянню з господарями та штрейкбрехерами присвячений роман «І програли бій» («In Dubious Battle», 1936). Табір страйкарів потрапляє в облогу, гинуть деякі з їхніх керівників. При цьому провідники страйку, комуністи Джім Нолан і Мак, показані як люди цілеспрямовані, але водночас холодні, раціональні догматики, у яких «немає часу думати про почуття окремої людини».

На відміну від цього роману, дещо сухуватого, перевантаженого ідеологічним матеріалом, суперечками, полемікою героїв, набагато художньо повнокровнішою виявилася повість «Про мишей та людей» («Of Mice and Men», 1937), яка стала бестселером і була інсценована. Вона розповідає про зворушливу дружбу і гірку долю двох дивакуватих героїв-волоцюг: Джона, спритного й умілого, та його напарника, розумово неповноцінного велетня і силача Пенні, котрий трагічно гине у фіналі. Повість вирізняється яскравістю барв, неординарністю сюжету і характерів, живим співчуттям автора до своїх героїв. Наступні книги підтвердили слушність слів одного з критиків, який назвав Стейнбека «поетом знедолених».

Культові «Грони гніву» стали 10-ю за рахунком роботою Стейнбека, і їхній вихід готувався видавництвом за всіма правилами – лише на попередню рекламу було витрачено $10 тис. Роман про пригоди численної родини Джоудів виправдав усі очікування: шанувальники розібрали його на цитати, а популярність поширилася далеко за межі Каліфорнії.

Незадовго перед тим, у 1938 році виходить його невеличка книга під назвою «В їх крові є сила». Вона містила багато документальних даних про трагічні долі наймитів, приїхавших в Каліфорнію з інших штатів країни в пошуках роботи. Все, про що йшла мова в цій публікації підтверджувало істинність зображеного в «Гронах гніву».

Критичний тон «Грон гніву» виявився близьким рядовим читачам, які страждали від економічної кризи. Книгу Стейнбек написав на основі живого матеріалу, який ретельно збирав у поїздці рідним штатом.

За свій роман Стейнбек отримав саме журналістську премію – Пулітцерівську, адже події у романі так чи інакше відбувалися насправді. Письменник лише «зшив» окремі факти однією сюжетною лінією.

Екранізація «Грон гніву», знята в 1940 році, отримала 2 премії «Оскар». Зйомки проходили таємно, оскільки режисер побоювався, що керівництво Техасу та Оклахоми може не дозволити показ своїх територій у кіно. У СРСР фільм заборонили через те, що американські фермери, навіть зруйновані, виглядали надто заможними порівняно з радянськими колгоспниками.

Після виходу роману місце письменника в американській літературі визначилося остаточно – його героями стали представники низів суспільства, метою творів – соціальний протест, а манера написання – витриманою у класичному стилі без складних експериментів із формою та сюжетом.

У 1940-му Джон вирушив у подорож навколо Каліфорнійської затоки зі своїми впливовими друзями. Цей круїз описується ним у «Море Кортеса».

Ставши після «Грон гніву» знаменитим, Стейнбек продовжував працювати, не зменшуючи продуктивності. У період Другої світової війни він за дорученням військового міністерства готував пропагандистські матеріали, написав нарисово-публіцистичну книгу про льотчиків «Бомби вниз « (1942), а також антифашистську повість «Місяць зайшов» («The Moon is Down», 1942), згодом перероблену на п'єсу. У 1943 р. як військовий кореспондент він побував у зоні бойових дій, що велися у Північній Африці й Італії. Фронтові враження, які залишили у пам'яті Стейнбека важкий слід, письменник згодом зібрав у книзі кореспонденцій «Колись була війна». Не забув він і улюблених після роману «Квартал Тортілья Флет» каліфорнійських волоцюг, «пайсано»: вони знову ожили на сторінках його роману «Консервний ряд» («Cannery Row», 1945), який, за словами автора, був створений для того, щоб дати читачам можливість на час забути про набридлій їм війні.

1944-го він поїхав до Північної Африки, де отримав поранення, опинившись неподалік місця вибуху на складі боєприпасів. Після того Джон, втомлений від війни, подає у відставку і повертається додому.

У воєнні роки створювалася і його знаменита повість «Перлина» («The Pearl», 1945). Її сюжетом став фольклорний переказ, почутий Стейнбеком під час поїздки з кіноекспедицією по мексиканській частині Каліфорнії. У своєрідній, поетичній, дещо стилізованій манері Стейнбека снує нитку розповіді. І в цій повісті він залишається вірним гуманістичному спрямуванню своєї творчості. Його завжди приваблювали постаті простих трудівників, «природних» людей, «дітей природи», які провадять нелегку боротьбу за існування. Таким є й індіанець Кіно, ловець перлів, один із багатьох таких самих, як і він, злидарів, котрий разом із дружиною Хуаною і маленьким сином Койотіто живе у старій халупі на березі затоки.

Післявоєнні роки виявилися для Стейнбека плідним часом – саме тоді він написав роман «Зима нашої тривоги», після якого отримав Нобелівську премію з літератури.

1947-го разом із відомим фотографом Робертом Капа Стейнбек їде до СРСР і відвідує Москву, Сталінград, Київ, Тбілісі, Батумі. Каліфорнійський письменник у такий спосіб стає одним із перших американців, які побували у багатьох куточках Союзу з часів комуністичної революції. Свої враження Джон зафіксував у "Російському щоденнику", проілюстрованому фото Капи. Після видавництва цієї книги він отримав запрошення стати членом Американської академії мистецтв та літератури.

Про Україну 11 серпня 1947 року з Києва він писав так: «Ми перебуваємо тут уже тиждень і лишатимемося тут до наступної п'ятниці. Чудова країна і чудове місто, але воно було так жорстоко, дико зруйноване німцями. Відбудова йде всюди, однак великі труднощі через відсутність механізмів та машин. Мій записник швидко заповнюється, а Кейпа багато фотографує, більшість знімків, на мою думку, прекрасні. Ми збираємо відмінний матеріал, але боюся, що газетам Херета він не сподобається. Ці українці — прекрасні приязні люди, з чудовим почуттям гумору. Я ретельно записую довгі розмови з селянами й робітниками, щоби не забути. Нам просто пощастило, що ми змогли сюди приїхати. Ми так багато побачили».

Навесні 1948 друга дружина оголосила Джону, що прагне розлучення з ним з різних причин, пов'язаних з відчуженням. У серпні їхній шлюб перестав існувати. А Стейнбек цілий рік перебував у глибокій депресії через смерть його близького друга Еда Рікеттса, який отримав рокове поранення в автокатастрофі. Ед помер лише за годину до його прибуття. Біль від втрати близької людини погіршився проблемами у його власній сім'ї, і письменник поринув у депресію, з якої потім вибрався з працею.

У цікавому романі «Блудний автобус» («The Wayward Bus», 1947) за постатями пасажирів рейсового автобуса, що вибився з маршруту на розкислих від дощів дорогах, у мініатюрі видно американське суспільство в особах його найхарактерніших представників і, ширше, рух «добряче пошарпаного і понівеченого світу крізь простір і час».

У повоєнні роки Стейнбек багато працював, подорожував, активно займався суспільно-політичною діяльністю. У 1951 p., будучи у Каліфорнії, він зустрів молоду жінку Елейн Скотт, дочку нафтового магната, і закохався в неї. Елейн стала для письменника до кінця життя не лише вірною та люблячою дружиною, а й другом і помічником.

Роман «На захід від Едему» був написаний в 1952 році. Спочатку роман був адресований юним синам Стейнбека – Тому та Джону. Стейнбеку хотілося в деталях описати для них долину Салінас-Валлі: місця, звуки, запахи та кольори. Вважається, що сім'я Гамільтонів, що фігурує в романі, була списана зі справжньої сім'ї Самюеля Гамільтона, який був Стейнбеку дідусем по лінії матері. Крім того, в романі на деякий час як другорядний персонаж з'являється сам Джон Стейнбек.

Структура роману «На захід від Едему» ґрунтується на біблійній легенді про перше братовбивство на землі. За історією двох каліфорнійських родин Гамільтонів і Трасків доволі прозоро постає тема одвічної нероздільності добра та зла, краси та потворності, світла та пітьми.

Роман «Зима нашої тривоги» Стейнбек написав у 1960 році. У своєму листі до видавця Паскаля Ковичі письменник так виклав свою концепцію роману: «Роман - це великий твір художньої прози, що має свою форму, свій напрямок, свій ритм і, звичайно, свою мету. Поганий роман має розважати читачів, середній - впливати на їхні почуття, а найкращий - освітлювати їм шлях. Не знаю, чи зуміє мій роман виконати бодай одне з цих завдань, але моя мета – осяяти шлях.»

Роман був опублікований у червні 1961 року.

У 1962 р. Стейнбек став лауреатом Нобелівської премії з літератури «за реалістичне та поетичне обдарування, яке поєднується у його творах із тонким гумором і співчуттям до пригноблених». Найзначнішим твором С. цього періоду є роман «Зима тривоги нашої» («The Winter of Our Discontent», 1961), у якому відчувається гостра стурбованість морально-етичним кліматом у країні. Герой роману Ітен Хоулі, котрий мешкає у звичайному провінційному містечку Нью-Бейтаун, — пересічний американець, який не раз порушує морально-етичні норми, коли йдеться про можливість збагачення. Він пише донос на свого господаря, котрого депортують з країни, й отримує у власність його крамничку. Він використовує згубну пристрасть свого друга до алкоголю: позичає йому гроші за те, що той заповість Хоулі свою власність — ділянку землі, потрібну для будівництва аеродрому. Коли друг, допившись до білої гарячки, вмирає, до рук Хоулі потрапляє немале багатство. Відтак письменник з гіркотою констатує, що гроші є «джерелом і осереддям нашого національного характеру».

Після роману «Зима тривоги нашої» Стейнбек пише документальну повість «Подорож з Чарлі в пошуках Америки».

У вересні 1964 року президент Ліндон Джонсон нагородив Стейнбека президентською медаллю Свободи.

Наприкінці життя Стейнбек знову зважився торкнутися теми війни та миру. Обидва його сини воювали у В'єтнамі, і різкі політичні статті Стейнбека викривали безглуздість і жорстокість того, що відбувається. Проте, коли на особисте прохання президента він провів у місцях військових дій 1,5 місяці, то підготував серію репортажів, у яких фактично підтримав війну, чим добряче здивував публіку. Газета New York Post назвала зміну позиції Стейнбека зрадою.

Джон Стейнбек помер у Нью-Йорку 20 грудня 1968 року у віці 66 років від хвороби серця та серцевої недостатності. Знаменитому автору тоді було 66 років. Похований у Салінасі у сімейному некрополі Гамільтонів (предків по материнській лінії).

Статті з приводу смерті прозаїка в американських газетах та журналах були стриманими, автори намагалися дотримуватися фактів та уникати емоцій та оцінок. Привертала увагу публікація в газеті «Нью-Йорк таймс». Якщо шість років тому видання нарікало, що Нобелівську премію присудили Стейнбеку, то тепер його тон був зовсім іншим. «Стейнбеку не потрібна була Нобелівська премія. Нобелівський комітет потребував його, — писала тепер газета. — Він посідає у нашій літературі міцне місце. Його вплив живе в численних працях письменників, які навчилися в нього, як зробити забуту всіма людину незабутньою».

На основі його романів та повістей було знято культові картини. Деякі твори автора мають кілька кіноверсій.

Це міні-серіал 1981 року «На схід від раю» за участю Джейн Сеймур, Брюса Бокслайтнера, Карен Аллен, Тімоті Боттомса та ін. Імперія Сонця», «На лінії вогню», «Людина в залізній масці», ін.) та Гері Сінізом («CSI: Місце злочину Нью-Йорк», «Зелена миля», «Форрест Гамп», ін.) у головних ролях.

Фільм став другою кіноверсією одного з найвідоміших творів класика американської літератури Джона Стейнбека. Перша екранізація повісті «Про мишей і людей», поставлена ​​Льюїсом Майлстоуном і відзначена чотирма номінаціями на «Оскар», побачила світ 1939-го, через кілька років після виходу однойменної книги з друку.

Військовий трилер «Рятувальна шлюпка» (lifeboat) від іменитого режисера Альфреда Хічкока теж знято за сюжетом однойменного оповідання Стейнбека і вважається визнаною класикою кінематографа.

Успішними картинами, знятими за мотивами творів письменника, стали оскароносна драма «Грони гніву» (1940) з Генрі Фонду, вестерн «Віва, Сапата!» (1952) з Марлоном Брандо та Ентоні Куїном, стрічка «Рудий поні» режисера Льюїса Майлстоуна, трагікомедія «Консервний ряд», де знялися Нік Нолті, Дебра Вінгер, Френк МакРей, та інші фільми.

«Оскар»: номінації: 1953-й – найкращий сценарій «Віва, Сапата!»; 1946-й – найкращий сюжет «Медаль за Бенні»; 1945-й – найкращий сюжет «Рятувальна шлюпка».

Твори Джона Стейнбека і нині перечитуються в багатьох країнах світу, як і раніше, залучаючи людей своєю нехитрою простотою, реалістичним зображенням дійсності, добрим гумором, незмінною симпатією до знедолених і пригнічених, принципової відданості демократичним ідеалам.

Література

1. Литература США ХХ века : опыт типол. исслед. (авт. позиция, конфликт, герой) / АН СССР, Ин-т мир. лит. им. А. М. Горького ; [отв. ред. Я. Н. Засурский]. - М. : Наука, 1978. - 568 с.  - Указ. имен: с. 561-566. 
2. Мендельсон, М. О. Роман США сегодня / М. О. Мендельсон. - М. : Сов. писатель, 1977. - 310 с.  - Библиогр. в подстроч. примеч. - Указ. имен: с. 394-399. 
3. Стейнбек, Дж. Золотая чаша / Д. Стейнбек; Одиссея капитана Блада / Р. Сабатини ; [предисл. В. К. Губарева]. - М. : Фолио, 1992. - 479 с. : ил. - (Черная метка). 
4. Стейнбек, Дж. Избранные произведения : в 2 т. : пер. с англ. / Д. Стейнбек. - М. : Худож. лит., 1981. - Т. 1 : О мышах и людях : повесть; Гроздья гнева : роман / [вступ. ст. С. Батурина]. - 1981. - 602,[2] с.
5. Стейнбек, Дж. Избранные произведения : в 2 т. : пер. с англ. / Д. Стейнбек. - М. : Худож. лит., 1981. - Т. 2 : Консервный ряд : повесть; Заблудившийся автобус : роман; Зима тревоги нашей : роман. - 1981. - 608 с.
6. Стейнбек, Дж. Квартал Тортилья-Флэт; Гроздья гнева; Жемчужина : пер. с англ. / Д. Стейнбек ; [вступ. ст. А. Мулярчика ; ил. П. Пинкисевича]. - М. : Худож. лит., 1977. - 684,[2] с. : [17] л. ил. - (Библиотека всемирной литературы; т. 183. Серия третья, Литература XX века). 
7. Стейнбек, Дж.Собрание сочинений : в 6 т. / Д. Стейнбек ; [сост. и общ. ред. С. С. Иванько ; ил. П. Н. Пинкисевича]. - М. : Правда, 1989. - Т. 1. - 1989. - 398,[2] c. : [5] л. портр., ил.  - Содерж.: Золотая Чаша ; Райские Пастбища. -
8.  (Библиотека "Огонек").
9. Стейнбек, Дж. Собрание сочинений : в 6 т. / Д. Стейнбек ; [сост. и общ. ред. С. С. Иванько ; ил. П. Н. Пинкисевича]. - М. : Правда, 1989. - Т. 2. - 1989. - 557,[2] с. : [4] л. ил.  - Содерж.: Квартал Тортилья-Флэт ; "И проиграли бой" ; О мышах и людях ; Рыжий пони : рассказы : Подарок ; Великие горы ; Обещание ; Вожак. - (Библиотека "Огонек").
10. Стейнбек, Дж. Собрание сочинений : в 6 т. / Д. Стейнбек ; [сост. и общ. ред. С. С. Иванько ; ил. П. Н. Пинкисевича]. - М. : Правда, 1989. - Т. 3. - 1989. - 608 с. : [4] л. ил.  - Содерж.: Гроздья гнева ; Консервный Ряд. - (Библиотека "Огонек").
11. Стейнбек, Дж. Собрание сочинений : в 6 т. / Д. Стейнбек ; [сост. и общ. ред. С. С. Иванько ; ил. П. Н. Пинкисевича]. - М. : Правда, 1989. - Т. 4. - 1989. - 510,[2] с. : [4] л. ил.  - Содерж.: Жемчужина ; Заблудившийся автобус ; Благостный четверг. - (Библиотека "Огонек").
12. Стейнбек, Дж. Собрание сочинений : в 6 т. / Д. Стейнбек ; [сост. и общ. ред. С. С. Иванько ; ил. П. Н. Пинкисевича]. - М. : Правда, 1989. - Т. 5. - 1989. - 685,[2] с. : [4] л. ил.  - Содерж.: На восток от Эдема. - (Библиотека "Огонек").
13. Стейнбек, Дж. Собрание сочинений : в 6 т. / Д. Стейнбек ; [сост. и общ. ред. С. С. Иванько ; ил. П. Н. Пинкисевича]. - М. : Правда, 1989. - Т. 6. - 1989. - 490,[4] с. : [4] л. ил.  - Содерж.: Зима тревоги нашей ; Путешествие с Чарли в поисках Америки.  - Указ. по томам: с. 492-493. - (Библиотека "Огонек").
14. Стейнбек Джон [Електронний ресурс] / Бібліотека JAVA [сайт]. – Режим доступу: https://javalibre.com.ua/java-book/author/bio/24882
15. Стейнбек Джон [Електронний ресурс] / Вікіпедія : вільна енциклопедія[сайт]. – Режим доступу:  https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%BD_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%B9%D0%BD%D0%B1%D0%B5%D0%BA
16. Стейнбек Джон [Електронний ресурс] / 24СМИ [сайт]. – Режим доступу: https://24smi.org/celebrity/5030-dzhon-steinbek.html
17. Стейнбек Джон [Електронний ресурс] / Вокруг кино [сайт]. – Режим доступу: https://www.vokrug.tv/person/show/john_steinbeck/

Огляд підготувала бібліотекар ІІ категорії Бакай О.Ю.