Петро Яцик (7 липня 1921, Синьовидсько Вижнє, Сколівський повіт, Станіславське воєводство — 1 листопада 2001, Торонто) — канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході та в Україні.

Народився у заможній селянській родині, був старшим із семи дітей. Закінчив семилітню сільську школу, вчився на сільськогосподарських та залізничних курсах. Працював помічником машиніста. Та його карьера на залізниці тривала лише два роки.

Друга світова війна застала Петра на залізничній станції Стрия. Фронт швидко відкотився на схід. Яцик не захотів повертатися до роботи на залізниці й після кількамісячної молочної школи став працювати інспектором з перевірки якості молочних продуктів у трьох прикарпатських районах, де знаходилося сім регіональних молокозаводів. Слід зауважити, що молочні кооперативи були в ті роки однією з найбільш успішних форм комерційної діяльності в західному регіоні України.

         Службові обов’язки дозволяли Яцику подорожувати по краю. Як писав він у своїх спогадах, проїзні документи давали йому можливість бути інспектором вдень і активним членом українського підпільного руху вночі. Цим рухом було місцеве відгалуження Української повстанської армії. Тож коли радянські війська в 1944 році наблизилися до Галичини, Петру Яцику як підпільнику УПА загрожувала реальна для життя небезпека, і він прийняв рішення емігрувати за кордон: «Я не знав, що мене там чекає, але був переконаний, що коли б зміг вижити, я зробив би щось для України. Тому взяв свою торбинку і попрямував у невідоме».

По закінченні Другої світової війни інститут переїздить до Німеччини, де за дозволом американської військової адміністрації в Регенсбурзі відкривається кілька факультетів для стаціонарного навчання української молоді.

          Яцик записався до УТП в ролі надзвичайного студента (він ще не мав середньої освіти) економічного відділу. Спеціально для таких слухачів при інституті було створено матуральні курси, і по двох роках навчання вони склали екзамени за середню школу.

         Канада здавалася ідеальним вибором, який хвалив у листах, надісланих Петрові, його однокласник з економічних студій у таборі для переміщених осіб. Його звали Степан Рошко, і листування з ним переконало Петра подати заявку на імміграційну візу до Канади в 1947 році, обгрунтувавши її потребою в лісорубах на канадському Заході. Але заявку Яцика відхилии через його хворі легені.

         Робота на фермі в Канаді ставила менші вимоги до легеневої сили працівника, і в лютому 1949 року Петро подає нову заявку.

Уже від перших своїх кроків на цій землі він переконувався: тут не люблять невдах. У цьому суспільстві всі націлені на життєвий успіх. Те йому подобалося й додавало честолюбних надій. Але спочатку повинен був знайти і своє місце, і свою справу в цій країні, яка ще була для нього чужою. Яцик ще не знав багатьох доконче необхідних для існування тут речей. Але хотів дізнатися, прагнув учитися, умів бачити й слухати. І це давало йому шанс.

Молочна справа була йому добре знайома, він почав свою працю з ентузіазмом і більш ніж успішно.

«Я працював на молокозаводі в гумових чоботах і комбінезоні від семи ранку до п’яти вечора, контролюючи процес перетворення багатьох літрів молока в гомогенізоване молоко, пастерізоване молоко та сир», - писав Петро Яцик.

Робота з молокопродуктами була цілком успішною і добре оплачувалася, але не задовольняла підприємницьких амбіцій Петра, і незабаром він та Степан Рошко почали обговорення ідею створення книжкової крамниці, яка б обслуговувала українців. У Віннепезі Волтер Кліш, з яким Петро почав з цього приводу вести листування, вважав, що ідея заслуговує на увагу, і заохотив обох друзів до її втілення. Також Волтер Кліш внес гроші для початкового фінансування крамниці.

«Із сьомої ранку до третьої години дня я працював на молочному заводі, - згадував Петро Яцик. – Із четвертої вечора до десятої ночі я майстрував полички в нашому новому магазині».

«Багато людей, що приїхали з Європи, привезли з собою книги, які не мали де зберігати. Вони із задоволенням надавали нам книги для продажу, за умови оплати після того, як книги будуть продані».

Через деякий час Петро залишив молочну ферму і подав заяву та був зарахований на посаду працівника з обслуговування парових локомотивів Канадської національної залізниці.

Приблизно в той самий час, 1951-го року він одружився з Іванною Балиськи і заплатив перший внесок в 300 долл. за свій перший будинок.

«Арка» стала не просто розрібною крамницею книг і товарів. Впродовж багатьох днів магазин був занадто переповненим, щоб приймати нових клієнтів, і в 1952 році, коли Волтер, їхній друг та інвестор у Вінніпезі, оголосив, що переїздить до Торонто, щоб працювати в магазині, розширення стало необхідністю.

Немає жодних свідчень про ворожнечу між трьома партнерами – лише про різницю в тому, як кожен сприймав свою роль. Петро Яцик взяв на себе ініціатву, запропонувавши продати свою частку «Арки» двом іншиим партнерам і відійшов від свого першого в низці ділових успіхів.

Будівельна фірма «Аккурат Білдерс Лтд.» – наступний етап його підприємницької біографії, на якому треба спинитися якнайдокладніше, оскільки він  вельми важливий у його житті – з ним пов'язані не тільки головні успіхи Петра Яцика, а й найскладніші випробування. Особливо ж – на першопочатках його стосунків із «Аккурат Білдерс Лтд.». Точніше – зі співвласниками.

– У новій фірмі, в якій я став спільником, – оповідає Петро Яцик, – було все добре, але чогось бракувало. Я тижнями перевіряв рахунки, замовлення, витрати, собікошти… Швидко знайшлося те «щось», що гальмувало фірму. Директор був надзвичайною людиною, але набирав на себе праці, під якою вгинався і не встигав. Матеріали, куповані в малій кількості, здорожували продукт. Кредити додавали зайвих коштів. Робітники працювали, але витрачали на поодинокі роботи стільки часу що не виплачували матеріалу Кожний робив своє, але й не своє, не те, що міг робити краще й ефективніше.

   – І тоді я, – каже він, – поставив справу ясно: нам треба перебудувати всю свою систему… На збори спілки майже п'ять років тому я прийшов з готовим планом. Мої цифри й факти були такі, що їх нікому було заперечувати. Я сказав, що збираюся переставити систему і довести її до ладу або відходжу бо не маю охоти працювати в підприємстві, яке не має перспективи зростання…

Через два роки після того, як Петро Яцик узяв на себе керівну роль в «Аккурат Білдерс» , він подав фінансву звітність компанії керующому їхнім банком. Той був настільки вражений, що вийшов з-за свого столу, щоб потиснути Петрові руку і привітати його з добре викононою роботою.

Наступного року компанія оголосила про вагомий 10-ти відсотковий внесок, а в четвертий рік з Петром Яциком біля керма отримала 25- відсотковий прибутоок.

Сьогодні «Аккурат Білдерс Лтд.» працює двома відділами: будівельним і виробничим. Будівельний постійно будує і планує будинки, виробничий продукує найпотрібніше для своїх та чужих будов, згідно з замовленнями. Обороти: 1957 рік -коло 300 000 дол. у 1958 – більше півмільйона доларів…

Через деякий час та деяку кількість проєктів з’являється ще один з головних ступенів його бізнесової кар’эри – «Промбанк Інвестмент», заснований в 1958 році. Через чотири роки, під час ринкової кризи, власники були змушені відмовитися від своїх депозитів. Петрові сподобалося ім’я «Промбанк». Інвестуючи 250 доларів, він придбав право власності на суму 249 доларів, залишаючи один долар як активи компанії проти записаних втрат у розмірі 14 тисяч доларів. Діючи вже під назвою «Промбанк», Яцик купував незабудовані ділянки землі, забезпечував їх водою, каналізацією, електроенергією та дорогами і продавав їх вже як ділянки, готові до забудови. Він також спорудив двадцять будинків на землі, якою вже володів, і швидко їх продав.

Перший великий проєкт Петра Яцика з «Промбанком» вражав контрастом із його попереднім досвідом.Він пройшов шлях від жонглювання дрібними пробемами з шістнацяться акціонерами у компанії до контакту з однією з наймогутніших фінансових інституцій у світі.

Через двадцять років після прибуття до Канади вкрай бідним емігрантом Петро Яцик досяг значного успіху у своїх ділових устремліннях. Його відданість справі перетворення «Промбанку» в потужну корпорацію була такою ж сильною, як і раніше, але, забезпечивши своє фінансове майбутнє, він почав переносити частину свєї енергії на інший напрям – на збагачення знань світу про Україну. Перший значний внесок він зробив у 1970 році, коли пожертвував 1000 доларів на видання українського підручника для використання в канадських школах. А вже наступного року Яцик зробив значну пожертву українським школам і церквам Бразилії.

У 1986 році він заснував Освітню фундацію імені Петра Яцика. Крок цей сприяв багатьом ініціативам в інтересах України та української мови. Його внесок в українську освіту і культуру перевершив усі, і наприкінці 1980-х років він був визнаний найбільшим жертводавцем на українські дослідження в західній півкулі. У чернетці неопублікованих мемуарів, завершених всього лише за кілька місяців до своєї смерті, Яцик простежив свій внесок і дійшов висновку: «Важко оцінити вартість цієї роботи у доларах, але я переконаний, що вона формує кращіх людей, ніж будь-який фондовий ринок».

11 серпня 1989 на пожертву Петра Яцика (1 млн канадських доларів) та кошти уряду провінції Альберта (2 млн канадських доларів) був створений Центр досліджень історії України ім. Петра Яцика — науково-дослідна інституція при Канадському інституті українських студій Університету Альберти в м. Едмонтон (провінція Альберта, Канада).

У січні 1998 року Петро започаткував Стипендію імені Петра Яцика в Гарварді за видатні досягнення для обдарованих українських вчених, дослідників, художників та політиків, із довічним фінансуванням.

Цей досвід змінив підхід Яцика до фінансування університетів та освітніх програм. Пожертва Петра Яцика Колумбійському університету створила можливість підтримати інші напрямки українських досліджень. Вона дала змогу фінансувати курси бакалаврського рівня для студентів, покривала кошт запрошення одного викладача щорічно для викладання різних предметів, пов’язаних з Україною і забезпечувала основу для розвитку інших напрямків.

1985 року Петро Яцик виступив спонсором публікації видавництвом Торонтського університету книги Петра Роберта Магочі «Україна: Історичний атлас». Це був важливий проєкт, спрямований на утвердження України як незалежної від Росії держави зі своєю історією та  культурою. Атлас був  опублікований українською та англійською мовами.

Наступною була пожертва Яциком на заснування 1994 року в Бібліотеці Робартса Центрального та східноєвропейського центру, який було названо іменем Петра Яцика. Колекція Яцика забезпечила централізоване розміщення понад п’яти тисяч довідникових томів двадцятьма мовами, а також спеціальної колекції періодики та мікрофільмів.

Заснована в 2001 році Програма ослідження України імені Петра Яцика функціонує в рамках ЦЄРЄС (Центр європейських, російських та євразійських досліджень) і створена з метою заохотити вчених у Торонтському університеті та українців інших північноамериканських установ розвивати спільні проєкти. Програма вкючає обмін аспірантами з Києво-Могилянською академією в Україні, організовує одномісячні перебування вчених з України в Торонтськму університеті.

Ще в 1979 році Петро Яцик очолював комітет із залучення коштів для україномовної енциклопедії, яку мало видавати Наукове товариство ім. Тараса Шевченка у Франції. Перша україномовна праця послужила основою для англомовної Encyclopedia of Ukraine («Енцикопедії України»), виданої КІУСом (Канадський інститут українських студій), яка стала авторитетним джерелом, котре проовжує задовольняти важливі потреби вчених, дипломатів, ділових людей, журналістів та широкої громадськості.

Більш складним для всіх залучених сторін був англійський перекад монументальної «Історії України-Русі» Михайла Грушевського. Написана між 1894 і 1934 роками, з останнім томом, опублікованим 1937-го, найбільша праця Грушевського – це не лише найбільш повне дослідження стародавньої, середньовічної та ранньомодерної історії України, а й засаднича декларація того, що українці становять націю, а не додаток до Польші та Росії.

Наступними після видання перекладу першого тому «Історії…» були томи про Козацьку добу.Том 1 (From Prehistory to the Eleventh Centory; «До початку 11 віку») був виданий у 1997 році. Наступним у 1999 році став том 7 (The Cossack Age to 1625; «Козацькі часи до 1625 р.»). Том 8 (The Cossack Age, 1626 – 1650; «Козацька доба, 1626 – 1650») вийшов у 2003 році. Великий том 9, книга 2 (The Cossack Age, 1654 – 1657; «Козацька доба, 1654 – 1657») було розділено на дві частини: частина перша вийша у 2008 році, а частина друга – у 2010 році. Том 6 (Economic, Cultural, and National Life in the Fourteenth to Seventeenth Centuries; «Житє економічне, культурне, національне XIV-XVII віків») з’явився на початку 2012 року. Том 7 «Історії…» був презентований у США 12 квітня 2000 року в Посольстві України в Вашингтоні,округ Колумбія.

12 жовтня 1995 року Петром Яциком була заснована Ліга українських меценатів. Її завданням стали підтримка розвитку освіти, науки, культури, зокрема фінансування важливих наукових досліджень і освітніх проектів, а також сприяння задоволенню потреб навчальних закладів і бібліотек у підручниках та іншій літературі.

Один із найвідоміших проектів Ліги — Міжнародний конкурс з української мови імені Петра Яцика, в якому беруть участь мільйони школярів та студентів як в Україні, так і поза її межами. 9 листопада 1999 року стартував перший конкурс, який тепер проводять щорічно в День української писемності та мови.

Конкурс проходить у чотири етапи за олімпійською системою: шкільний, районний, обласний та загальноукраїнський. Переможці конкурсу, крім цінних подарунків, отримують грошову винагороду (2006 року вона становила 3-7 тисяч гривень — залежно від вікових груп учасників).

Переможців конкурсу визначає авторитетне журі на чолі з головою професором П. Ю. Гриценком — директором Інституту української мови НАН України.

У конкурсі беруть участь як українці, так і особи інших національностей, які знають українську мову і послуговуються нею.

2003 року у четвертому конкурсі взяло участь все понад 5 млн. осіб. Цей конкурс проходив вже без участі мецената. Петро Яцик пішов з життя 1 листопада 2001 року.

Освіта, наука, культура – ось пріоритети Яцика-мецената. З ними він пов’язує сподівання на піднесення нашої ролі в світі й благополуччя в усьому українському домі.

Життя цього видатного мецената – яскравий  приклад того, як українець зміг не тільки успішно оволодіти бізнесом за кордоном, але і допомогти своїй країні. Хочеться вірити, що число таких прикладів в майбутньому збільшиться.

Висловлювання Петра Яцика:

«І я дійшов переконання: треба опанувати одну справу, одну ділянку життя — і знати її досконало. Тоді станеш справді кимось помітним у ній»

«Найкраще, коли про тебе свідчать не слова, а самі справи»        «Вважаю за свій обов’язок віддячити Богові, що дав мені можливість бути сильнішим за слабших. І це також моя приємність – платити бідним чи слабшим, що я сильніший»

«Бізнес - справа чесних людей»

«Та найважливіне — це вміння керувати людьми, давати їм відповідну працю і координувати її. Це все так званий менеджмент. Воно виростає з природних здібностей, плюс практика і солідна праця, в першу чергу праця над собою»

«Все залежить від совісті людини, а не від її становища в суспільстві»

«Біда тому, хто боїться чужої думки і нічого не робить»

Література:

Камінська Н. Петро Яцик - український меценат [Електронний ресурс] / Н. Камінська // Самбірсько-Дрогобицька єпархія: [сайт]. – Режим доступу:

http://www.sde.org.ua/zmi/zlus/item/3586-petro-yacyk-ukrajinskyj-mecenat.html . - Назва з екрану.

Короненко, С. Президент Ліги українських меценатів Володимир Загорій : "Сьогодні у молоді відчутний запит на державну мову, а конкурс імені Петра Яцика допомагає його реалізувати" // Урядовий кур'єр. - 2020. - 4 листопада (№ 214). - С. 1,4.

Рейнольс Дж. Л. Залишаючи рідний дім : надзвичайне життя Петра Яцика / пер. з англ. М. Сороки. – Кам’янець-Подільський : Рута, 2018. – 304 с.

Сорока М. Нетиповий українець / М. Сорока // Урядовий кур’єр. – 2011. – № 121. – С. 17.

Сорока М. Незвичайне життя нетипового українця: Петро Яцик [Електронний ресурс] / М. Сорока // УКРІНФОРМ: мультимедійна платформа іномовлення України [сайт]. – Режим доступу:

https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/3276288-nezvicajne-zitta-netipovogo-ukrainca-petro-acik.html  . – Назва з екрану.

Українець, який відмовився бути бідним (Петро Яцик) : [книжка про мецената] / М. Ф. Слабошпицький. – Київ : Ярославів Вал, 2018. – 256 с.

Яцик Петро Дмитрович // Україна в міжнародних відносинах: енциклопедичний словник-довідник. Вип. 6. : Н–Я / відп. ред. М. М. Варварцев. — Київ: Ін-т історії України НАН України, 2016. — С. 362—363.

Яцик Петро Дмитрович [Електронний ресурс] // Вікіпедія: вільна енциклопедія. – Режим доступу:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Яцик_Петро_Дмитрович  . – Назва з екрану.

Петро Яцик: про фінансиста українознавства у програмі Велич особистости з Іриною Фаріон • 120 студія. – Режим доступу: