Юрій Андрухович — знакова постать, один з найяскравіших представників сучасної української літератури, провідний український поет, прозаїк, есеїст, «Патріарх Бу-Ба-Бу».

Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991) Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991—1995). Співредактор часопису текстів і візій «Четвер» (1991—1996). Віце-президент АУП (1997—1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників.

На початку 90-х років разом з Ю. Іздриком починає видавати перший в Україні постмодерністський журнал «Четвер». У 1985 році за результатами публікації двох книг віршів прийнятий у СП України, у 1991 році — за ідейним переконанням виходить зі складу Союзу письменників разом з декількома колегами і стає ініціатором установи Асоціації українських письменників. Наприкінці 80-х відомий як активний діяч первісного, ліберально-демократичного Руху. З 1991 року публікується у великих літературних журналах України. Певний час був радником мера Івано-Франківська з питань культури.

Юрій був лідером відомої літературної групи Бу-Ба-Бу («Бурлеск-Балаган-Буфонада»), яка об'єднала авторів з Києва, Львова, Станіслава. Один із засновників постмодерністської течії в українській літературі, яку умовно називають «станіславським феноменом». Представники цього напрямку активно розробляють поетику «карнавального» листа.

У 1997 році на Україні окремими виданнями вийшли чотири книги Андруховича: «Екзотичні птахи і рослини» (вірші), книга прози (романи «Рекреації» і «Московіада»), роман «Перверзія», який заслужив репутацію культового літературного твору, книга есе «Дезорієнтація на місцевості». Кілька років вів рубрику «Парк культури» у загальнонаціональній щоденній газеті «День» (Київ). Редактор і укладач Хрестоматійного додатку «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ). Автор п’ятого перекладу українською мовою шекспірівського «Гамлета» (журнал «Четвер» № 10,2000р.). Естетичні погляди «станіславської» літературної школи, лідером якої є Андрухович, відбиті на сторінках культурологічного журналу «Плерома» (заснована в 1996 р. Володимиром Ешкілевим).

Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені 8 європейськими мовами, у тому числі роман «Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії. Головний редактор літературного альманаху сучасної польської прози «Потяг 76».Автор збірок поезій: «Небо і площі» (1985р.), «Середмістя» (1989р.), «Екзотичні птахи і рослини» (1991р.), «Пісні для Мертвого півня» (2004р.), романів: «Рекреації» (1992р.), «Московіада» (1993р.), «Перверзія» (1996р.), «Дванадцять обручів» (2003р.), книг есе: «Дезорієнтація на місцевості» (1999р.), «Диявол ховається в сирі» (2006р.), У 2007 р. вийшла книга «Таємниця». Автор перекладів українською мовою п’єси «Гамлет» Вільяма Шекспіра й американських поетів-бітників «День смерті пані День» (2006р.). Лауреат літературної премії Благовіст (1993р.), премії Рея Лапіки (1996р.), Міжнародної премії ім. Гердера (2001р.), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005р.), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 2006р.). Присутність Андруховича в Івано-Франківську стала вагомим чинником ферментації т. зв. «станіславського феномену» та формування місцевої мистецької еліти. Творчість Андруховича має значний вплив на перебіг сьогоднішнього літературного процесу в Україні, з його іменем пов'язані перші факти неупередженого зацікавлення сучасною українською літературою на Заході. Твори Андруховича перекладені польською, англійською, німецькою, російською, угорською, фінською, шведською, чеською мовами й есперанто. Письменник активно займається і громадською діяльністю. Має яскраво виражену громадянську позицію, підтримуючи європейську інтеграцію України.

Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х років і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабуістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Вповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок «Колекція потвор». Поетичне річище Юрія Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 року і завершується друкованими поза збірками циклами «Листи в Україну» (Четвер, № 4) та «Індія» (Сучасність, 1994, № 5). Домінантою поетичної картини Юрія Андруховича в усі періоди його творчості видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою».

З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце»— майже фактографія служби автора у війську, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. У 1991 році з'являється друком параісторичне оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» (Перевал, № 1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного.

Романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи — доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, «чорний реалізм», трилер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».

«12 обручів» - це історія компанії з восьми чоловік, яка виявилася покинутою в гірському пансіонаті українських Карпат. Одному з героїв роману – Артурові Пепі – незнайомий власник фірми, для якої той часом вигадував рекламні салогани, запропонував відвідати свій пансіонат на полонині Дзиндзул. Чому б не погодитися? Компанію доставили на гелікоптері до помешкання, в якому було все – і їжа, й розваги, і навіть прислуга, не з’являвся лише господар. Хто знав, що декілька днів у горах перетворяться на фатальну пригоду?

 «12 обручів» це ще й історія стосунків австрійського фотографа Карла-Йозефа Цумбруннена та української перекладачки Роми Воронич, Артурової жінки. Любовний трикутник. А ще це історія України останнього десятиліття XX століття – початку XXI, над якою тяжіє образ поета Богдана-Ігоря Антонича. Чому автор обрав саме його – зрозуміти важко.

«Коханці Юстиції» — паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об'єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію. Кожна з «серій» - це історія з детективним присмаком. Загадкові злочини, дивні та страшні незбагненні події, химерні персони, що неодмінно викликають більш або менш обґрунтовані підозри. Події відбуваються в різні часи, з різного типу людьми. Наприклад, героєм книжки Андруховича став нібито вбивця жінок, «Синя Борода» давнього галицького провінційного містечка з промовистою назвою Другобіч (усі сюжети книжки пов’язано саме з Галичиною, більшою чи меншою мірою). Є тут і терористи, вбивці політиків. Це вбивця Степана Бандери Богдан Сташинський та Мирослав Січинський, який 1908 року вбив у Львові галицького намісника Анджея Потоцького.Також серед героїв - різноманітні продавці своїх душ темним силам.

А у фінальній частині (в тій, яка – «половина» після восьми «серій») зображено загадкове знайдення обезголовленого трупа в обласному центрі Радянської України шістдесятих років (само собою, в ньому неможливо не вгадати Івано-Франківська). В загалом тихому місті це, звісно, справжній вибух. Надто що все сталося на тлі тріумфу фільмів про Фантомаса в радянських кінотеатрах, фільмів, що тільки збільшували увагу до будь-яких кримінальних таємниць. Однак, таємниці обезголовленого трупа так і не судилося бути розгаданою, принаймні, на сторінках цієї книжки.

"Ця книжка писалася протягом 27 років. Це, власне кажучи, збірка оповідань – хтось, певно, це й побачить. Я готовий і таку версію сприйняти; але насправді вважаю, що протягом останніх років ці тексти перетворилися на роман. Тобто механістичне збирання й накопичення історій переросло в якусь наскрізну історію або принаймні тему", – каже письменник.

"У романі немає діалогів в традиційному сенсі: він написаний увесь час через оповідача – як переказ, а не як прямо переданий діалог. Якщо десь з’являється пряма мова, то вона вкраплена всередину, в лапках. Немає ефекту присутності оповідача на місці події – це все-таки щось історичне, це хроніки. Любов і смерть там є, всюди. В центрі кожного розділу постає чоловіча постать, але десь обов’язково з’являється і супутниця", – додав Андрухович.

Наступна книга – це збірка ессеїв «Тут похований Фантомас» Книжка вийшла в 2015 році, складається з колонок Юрія Андруховича, написаних для сайту «Телевізійної служби новин». Інакше кажучи — ТСН-ок, як означено цей жанр у підзаголовку. Зібрані разом, ці коротенькі твори на межі журналістики, есеїстики та малої прози охоплюють період від 2010 по 2014 рік, тобто від приходу до влади Віктора Януковича до революції та війни на сході України. Андрухович при цьому не зосереджується безпосередньо на політичних подіях і перипетіях цієї наддраматичної «п’ятирічки». Автор орієнтується переважно на сюжети і випадки, які можна зарахувати до побутової, буденної історії. Приміром, це подорожні зустрічі з українськими заробітчанками в Італії, які повертаються в Україну на декілька днів, щоб дешево полікувати зуби та переглянути російські телесеріяли; вигук «Тут похований Фантомас!» дитини, яка побачила могилу з фотографією лисого діда, у далеких 1960-х під час феноменальної популярности французьких комедій про Фантомаса.

Есеїстика Юрія Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання — 2000, українське — 2001, німецьке — 2003) — текст Андруховича, написаний до цієї книжки, носить назву «Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення свого власного «часу і місця».

Твори автора перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Іспанії, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).

Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп "Плач Єремії" та "Мертвий півень".

Література

Андрухович, Ю. И. Двенадцать обручей / Юрій Андрухович. - Харків : Книжный Клуб "Клуб Семейного Досуга", 2008. - 318 с.

Андрухович Ю. Коханці Юстиції : роман / Юрій Андрухович. – Чернівці : Меридіан Черновіц, 2018. – 304 с.

Андрухович, Ю. Московіада  : роман жахів / Юрій Андрухович. - [Б. м. :б. в.], [ХХ cт.]. – 88 с.

Андрухович, Ю. Перверзія / Юрій Андрухович. - [Б. м. :б. в.], [XX cт.]. - 62 с.

Андрухович, Ю. Рекреації / Юрій Андрухович. - [Б. м. :б. в.], [XX cт.]. - 74 с.

Белей, Н.  У силовому полі світової літератури: мистецький код Юрія Андруховича:  літературознавче есе // Всесвітня література в сучасній школі . - 2012 . - № 9. - С. 23-31.

Бетко, І. Архетипальна постать блазня в українській постмодерній прозі ( на прикладі творів Ю. Андруховича та ін.) // Слово і час. - 2009. - № 3. - С. 54-63.

Орлова, О. Hamlet: Shakespeare and Андрухович / Ольга Орлова // Зарубіжна література в школах України. - 2019. - № 5. - С. 36-43.

Полиця бібліофіла. Огляд найновіших українських художніх видань // Бібліотечка "Дивослова" . - 2012 . - № 1. - С. 2-64.

Родик, К. К. Від реалізму містифікації до реалізму «житія» / К. К. Родик // Сучасність. – 2008. – № 9. – С. 100 – 103.

Родик, К. К.  Актуальна література: пунктир-енциклопедія : [есеї] / К. К. Родик. – Київ: Журн. «Радуга», 2016. - [Кн. 1]. - 255 с.: іл., портр.

Ткачук, М. П.  Наративні моделі українського письменства / М. П. Ткачук. - Тернопіль. : Медобори, 2007. - 463 с.

Якубовська, М. С. У дзеркалі слова : есеї про сучасну укр. літературу / М. С. Якубовська ; вступ. сл. В.Лизанчука. - Львів : Каменяр, 2005. - 751 с.                  

Підготувала бібліограф Новікова О.Ю.