Агату Крісті ось уже не одне десятиліття називають «Королевою детективів». За кількістю перекладів (понад 100 мовами світу) і сумарним накладом друкованих видань (понад 2 млрд примірників) книги Агати Крісті посідають третє місце в історії після Біблії та творів Вільяма Шекспіра. Крім того, драматургічним творам письменниці належить рекорд за найбільшим в історії числом театральних постановок. П'єса Крісті «Мишоловка», уперше поставлена 1952 року, дотепер безупинно демонструється на підмостках Лондона.

Агата Крісті (справжнє ім’я Агата Мері Кларісса Міллер, 1890-1976) - майстриня детективного жанру, авторка творів про Еркюля Пуаро та міс Марпл.

Агата Міллер народилася 15 вересня 1890 році у місті Торкі (англ. Torquay), графство Девон. Її батьки були заможними переселенцями із США. Вона була молодшою дочкою в сім'ї Міллер. У сім'ї Міллерів було ще двоє дітей: Маргарет Фрері (1879-1950) і син Луїс Монтан «Монті» (1880-1929). Агата отримала гарну домашню освіту, зокрема, музичну і тільки страх перед сценою завадив їй стати музикантом.

Під час Першої світової війни Агата працювала медсестрою у госпіталі; їй подобалася ця професія і вона відгукувалася про неї, як про «одну з найкорисніших професій, якою може займатися людина». Вона також працювала фармацевтом в аптеці, що відбилося згодом на її творчості: всього 83 злочини в її творах були здійснені за допомогою отруєння.

У перший раз Агата Крісті вийшла заміж на Різдво в 1914 році за полковника Арчибальда Крісті, в якого була закохана вже кілька років, - ще коли він був лейтенантом. У них народилася дочка - Розалінда. Цей період став початком творчого шляху Агати Крісті. У 1920 році був опублікований перший роман Крісті, «Таємнича пригода в Стайлзі». Є припущення, що причиною звернення Крісті до детектива була суперечка зі старшою сестрою Мадж (яка вже проявила себе як літератор), що вона теж зможе створити щось гідне публікації. Тільки у сьомому за рахунком видавництві рукопис надрукували тиражем 2000 примірників. Письменниця-початківець отримала 25 фунтів стерлінгів гонорару.

У 1926 році померла мати Агати. Наприкінці того ж року чоловік Агати Крісті, Арчибальд зізнався у невірності і попросив розлучення, оскільки закохався у свою колегу з гольфу Ненсі Ніл. Після сварки на початку грудня 1926 року, Агата зникла зі свого будинку, залишивши лист своєму секретарю, в якому стверджувала, що попрямувала в Йоркшир. Її зникнення викликало гучний суспільний резонанс, оскільки в письменниці вже з'явилися шанувальники її творчості. Протягом 11 днів про місцезнаходження Крісті нічого не було відомо. Був знайдений автомобіль Агати, в салоні якого була виявлена її шубка. Через кілька днів була виявлена і сама письменниця. Як виявилося, Агата Крісті зареєструвалася під іменем Тереза Ніл у невеликому СПА-готелі Swan Hydropathic Hotel (тепер Old Swan Hotel). Крісті ніяк не пояснила своє зникнення, а двоє лікарів діагностували у неї амнезію, викликану травмою голови. Причини зникнення Агати Крісті проаналізовано британським психологом Ендрю Норманом в його книзі «Готовий портрет» (англ. The Finished Portrait), де він зокрема, стверджує, що гіпотеза травматичної амнезії не витримує ніякої критики, оскільки поведінка Агати Крісті свідчила про зворотне: вона зареєструвалася в готелі під прізвищем коханки чоловіка, час проводила за грою на фортепіано, спа-процедурами, відвідуванням бібліотеки. Тим не менше, вивчивши всі свідчення, Норман прийшов до висновку, що мала місце дисоціативна фуга, викликана тяжким психічним розладом.

За іншою версією зникнення було задумано нею спеціально, щоб помститися чоловікові, якого поліція неминуче запідозрила б у вбивстві письменниці.

Незважаючи на взаємну прихильність на початку, шлюб Арчибальда та Агати Крісті закінчився розлученням в 1928 році. У своєму романі «Незавершений портрет», опублікованому в 1934 році під псевдонімом Мері Вестмакотт, Агата Крісті описує події, схожі на її власне зникнення.

У 1930 році, подорожуючи по Іраку, на розкопках в Урі вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком - археологом Максом Маллоуеном. Він був молодшим від неї на 15 років. Агата Крісті говорила про свій шлюб, що для археолога жінка повинна бути якомога старшою, адже тоді її цінність значно зростає. З тих пір вона періодично проводила кілька місяців на рік в Сирії та Іраку в експедиціях разом з чоловіком, цей період її життя знайшов відображення в автобіографічному романі «Розкажи, як ти живеш». У цьому шлюбі Агата Крісті прожила все життя, до своєї смерті в 1976 році.

Завдяки поїздкам Крісті разом з чоловіком на Близький Схід, події декількох її творів сталися саме там. Місцем дії інших романів (наприклад, «І нікого не стало») було місто ТОРК або його околиці, місце, де народилася Крісті. Роман «Вбивство у «Східному експресі»» 1934 року був написаний у Готелі Пера Палас (англ. Hotel Pera Palace) у Стамбулі (Туреччина). У номері 411 готелю, де проживала Агата Крісті, тепер її меморіальний музей. Маєток The Greenway Estate в Девоні, який пара купила в 1938 році, знаходиться під захистом Товариства Охорони Пам'яток (англ. National Trust).

Крісті часто зупинялася в особняку Ебні Хол (англ. Abney Hall) в Чеширі, який належав її швагрові Джеймсу Воттсу (англ. James Watts). Дія принаймні двох творів Крісті відбувалося саме в цьому маєтку: «Пригоди різдвяного пудингу», оповідання також включено до однойменної збірки, і роман «Після похорону». «Ебні став джерелом натхнення для Агати; звідси були взяті описи таких місць, як Стайлз, Чімніз, Стоунгейтс і інших будинків, які в тій чи іншій мірі представляють собою Ебні».

У 1956 році Агата Крісті була нагороджена орденом Британської Імперії, а в 1971 році за досягнення в галузі літератури була визнана гідною звання Кавалердама (англ. Dame Commander) ордена Британської Імперії, власниці якого також здобувають дворянський титул «дама», що вживається перед іменем. Трьома роками раніше, в 1968 титулу Лицаря ордена Британської Імперії був удостоєний і чоловік Агати Крісті, Макс Маллоуен за досягнення в галузі археології.

У період з 1971 по 1974 роки здоров'я Крісті стало погіршуватися, але попри це вона продовжувала писати. Фахівці Університету в Торонто дослідили манеру письма Крісті в ці роки і висунули припущення, що Агата Крісті страждала хворобою Альцгеймера.

У 1975 році, коли вона стала немічною, Крісті передала всі права на свою найуспішнішу п'єсу «Мишоловка» своєму онукові.

Письменниця померла 12 січня 1976 р. у місті Воллінгфорд (англ. Wallingford), графство Оксфордшир після короткої застуди і була похована в селі Чолсі.

Автобіографія Агати Крісті, яку письменниця написала у 1965 році, закінчується словами: «Спасибі тобі, Господи, за моє хороше життя і за всю ту любов, яка була мені дарована».

Єдина дочка Крісті, Розалінда Маргарет Хікс (англ. Rosalind Margaret Hicks) також прожила 85 років і померла 28 жовтня 2004 року в Девоні. Онук Агати Крісті, Метью Прічард (англ. Mathew Prichard), успадкував права на деякі літературні твори Агати Крісті, і досі його ім'я асоціюється з фондом «Agatha Christie Limited»

За власним визнанням Агати Крісті, ідея нового роману могла прийти де завгодно. Ідеї вносилися в спеціальну записну книжку, повну різних позначок про отрути, газетних заміток про злочини. Те саме відбувалося і з персонажами. В одного із створених Агатою персонажів був реально живий прототип - Майор Ернст Белчер (англ. Major Ernest Belcher), який свого часу був начальником першого чоловіка Агати Крісті, Арчибальда Крісті. Саме він став прототипом Педлера в романі «Людина в коричневому костюмі» про полковника Рейсі.

Агата Крісті не боялася порушувати у своїх творах соціальну проблематику. Наприклад, як мінімум у двох романах Крісті («П'ять поросят» і «Випробування невинністю») описувалися випадки судових помилок, пов'язаних зі смертною карою. Взагалі у багатьох книгах Крісті описуються різні негативні сторони англійського правосуддя того часу.

Письменниця жодного разу не зробила темою своїх романів злочини сексуального характеру. На відміну від сучасних детективів, в її творах практично немає сцен насильства, калюж крові і брутальності. „Детектив був розповіддю з мораллю. Як і всі, хто писав і читав ці книги, я була проти злочинця і за безневинну жертву. Нікому в голову прийти не могло, що настане час, коли детективи будуть читатися через те, що описуються в них сцени насильства, заради отримання садистського задоволення від жорстокості заради жорстокості … «так писала вона в автобіографії. На її думку, такі сцени притупляють почуття жалю і не дозволяють читачеві зосередитися на головній темі роману.

Кращим своїм твором Агата Крісті вважала роман "Десять негренят". Скелястий острівець, на якому відбувається дія роману, списаний з натури - це острів Бург в Південній Британії. Читачі також оцінили книгу - у неї найбільші продажі у магазинах, однак для дотримання політкоректності зараз вона продається під назвою «І нікого не стало».

Цікаві факти з життя Агати Крісті

- Під час Першої світової війни Агата Крісті працювала медсестрою в госпіталі.

- Книги Агати Крісті є найпопулярнішими у Великобританії після Біблії та Шекспіра.

- Останніми книгами про Еркюля Пуаро і міс Марпл стали детективи "Завіса" і "Забуте вбивство". Вони були написані під час Другої світової війни. Письменниця сховала їх в сейф, вирішивши опублікувати тоді, коли вже не зможе писати. Таким чином, ці літературні твори побачили світ лише в 1974 році.

- Письменниця написала більше 60 детективів, 6 психологічних романів, 19 збірок оповідань та 16 п’єс;

- Твори Агати Крісті переклали на 103 мови;

- Першу книгу опублікували тільки через 5 років після написання і Агаті Крісті відмовило тоді 6 видавництв;

- Є вид троянд, названий на честь письменниці;

- Під час Першої світової війни працювала в госпіталі медичною сестрою;

- Агату Крісті нагородили орденом Британської імперії.

«Вбивство у "Східному експресі"»

Еркюль Пуаро – шанований та знаний бельгійський детектив. Зараз він перебуває у Стамбулі, проте йому терміново треба їхати до Англії. Білетів на знаменитий потяг «Східний експрес» немає. Але директор компанії – давній друг детектива, до того ж сам їде цим потягом, тож місце для Еркюля Пуаро знайшлося.

«Східний експрес» потрапляє в заметіль, а одного з пасажирів знайшли вранці вбитим. 12 ножових ран, 13 підозрюваних і детектив, який має розгадати цю загадку.

Вперше детектив був опублікований у 1934 році, з того часу вийшло 5 екранізацій і одна комп’ютерна гра за мотивами книги.

 «Кишеня, повна жита»

У цій детективній історії Агати Крісті розслідування займається міс Марпл – неперевершена літня пані, яка аж надто полюбляє різні загадки.

Відомий бізнесмен щоранку п’є чай, але того фатального ранку на сніданок йому подали отруєний напій. Хто хотів його смерті? Підозрюваних аж надто багато, адже його смерть вигідна чи не кожному члену великої родини. Ніяких доказів чи хоча б натяків на вбивцю. І лише одна зачіпка: в кишені бізнесмена, окрім звичних речей, знайшли зерна жита.

Міс Марпл готова дізнатися всі таємниці цієї родини і знайти винного (або винну, як знати)…

 «Карибська таємниця»

Міс Марпл всюди знаходить якісь пригоди, її наче переслідують розслідування, злочини, таємниці (або вона їх). Навіть зараз, під час відпочинку на березі Карибського моря, спокійно засмагати на сонечку літній пані не вдалося.

Майор Полґрейв розповідав міс Марпл нудні спогади про своє нецікаве життя в Кенії, вона ж слухала зовсім неуважно і її думки літали десь далеко звідси. Це тільки до того момент, доки майор не розповів про вбивства, які відбулися якраз в цій місцевості, але винуватця так і не знайшли.

Після розповіді про ці неоднозначні вбивства майор помирає від приступу гіпетонії. Міс Марпл впевнена, що це не збіг, і що є зв'язок між історією, світлиною можливого вбивці, яку мав майор, і його смертю.

Цю детективну історію тричі було екранізовано, але перед переглядом ми рекомендуємо прочитати роман.

«Поїзд о 4:50 з Педдінґтона»

Місіс Мак-Гіллікаді, яка їде на поїзді до своєї подруги міс Марпл, випадково стає свідком вбивства у сусідньому потязі, що їхав паралельною лінією – чоловік задушив жінку. Але ніхто не повірив старенькій жінці, вважаючи, що їй це просто наснилося. Ніхто, окрім її приятельки – міс Марпл.

На ранок жодних новин про злочин. Куди пропало тіло нещасної? Поліція не знайшла ні слідів злочину, ні доказів, що хтось переміщав чи заховав труп. Міс Марпл розпочинає власне розслідування.

 «І не лишилось жодного»

Детективний роман виданий вперше у 1939 році у Лондоні під назвою «Десять негренят» («Ten Little Niggers»), однак уже наступного року у США перейменовано і опубліковано під назвою «І не лишилось жодного» («And Then There Were None»).

Десятеро абсолютно незнайомих людей (окрім однієї подружньої пари) приїздять на острів. Усі отримали запрошення від давніх знайомих, однак на острові їх немає, а зустрічає їх сім’я гувернантів. Всі гості сподіваються, що господарі ось-ось приїдуть. На столі в будинку знаходиться десять статуеток, а в кімнаті кожного – дитяча лічилка про 10 негренят.

Починаються вбивства, перед якими зі столу зникає одна порцелянова статуетка. І це точно пов’язано із лічилкою, але як?

 «Тріснуло дзеркало»

Події в романі «Тріснуло дзеркало» засновані на реальних подіях, а назва взята із рядків поезії авторства Альфреда Теннісона.

За розслідування вбивства взялася Міс Марпл. Хітре Бедкок померла, випивши отруєний коктейль. Але схоже на те, що він призначався відомій акторці. А, може, їх щось пов’язує? То хто і кого насправді планував убити?

Література:

Бадрак, В. Стратегии гениальных женщин / В. Бадрак. - Харьков: Фолио, 2007. - 447 с.

Джаред, К. Агата Кристи : 11 дней отсутствия  / Д. Кейд. - РИПОЛ классик, 2012. – 317 с.

Кристи А. Треснувшее зеркало; Убийство под праздник: романы: / А. Кристи; пер. с англ. - М.: ДЭМ, 1991. – 398 с.

Кристи, А.  В 4.50 из Паддингтона; Берег удачи; Необыкновенная кража; Тайна египетской гробницы; Шутки старых дядюшек : [романы, рассказы]  / А. Кристи. - Луганск : Отечество, 1990. - 462,[2] с.: портр.

Кристи, А. Произведения разных лет : пер. с англ. / А. Кристи; [худож. Р. А. Варшамов]. - М. : САДПР, 1991. - 313,[2] с.

Кристи, А. Сочинения  : [пер. с англ.] / А. Кристи ; [сост. М. А. Богомолова]. - М. : Новости, 1992. - (Библиотека детектива; вып. 2).

Кристи, Агата. Автобиография = An Autobiography / А. Кристи ; пер. с англ. В.Чемберджи, И.Дорониной. - М.: Эксмо, 2008. - 800 с.

Рог, Е. Ф. Леди-Бренды / Е. Ф. Рог ; [лит. ред. И. Судак ; худож. Т. Черкас]. - Киев : Журн. "Радуга", 2016. - 203 с. : портр. 

Семашко, И. И. Сто великих женщин / И. И. Семашко. - М. : Вече, 2002. - 576 с.

Третьякова, Л. Вечный идол : новеллы о жен. судьбах / Л.Третьякова; худож. А. Анно. - М. : Изограф, 2000 ;  : ЭКСМО-Пресс. - 413 с. : ил., портр.

Тугушева, М. П. Под знаком четырех : о судьбе произведений Эдгара По, Артура Конан Дойла, Агаты Кристи, Жоржа Сименона / М. П. Тугушева ; [худож. Е. В. Королькова]. - М. : Книга, 1991. - 287 с. : ил. - (Судьбы книг). 

Explore Agatha Christie books, plays, TV, film, games and audio [Електронний ресурс] : The home of Agatha Christie : [сайт]. – Режим доступу:

http://www.agathachristie.com/

Підготувала огляд бібліограф Новікова О.Ю.